Я знаю, що мій чоловік дуже мене поважає, тому дуже бережно ставиться до мене. Аби ви розуміли, що саме він це той тип чоловіків, які щасливі від того, коли бачать, що їхні жінки відпочивають, не втомлені та просто усміхнені. Все ідеально у моєму житті, та є свекруха.
Ще і дня не минало без того, аби я не старалася хоч якось налагодити з нею теплі стосунки. Втомилася хвилюватися, думати, чи сподобалися їй мої подарунки. Одним словом, у мене нічого не вийшло. Любить вона свого сина, як маленького хлопчика і все.
Насправді, це дуже важко, коли твоя свекруха терпіти тебе не може. Коли вона хоче трохи погостити у нас, то в мене тепер панічний страх, бо знаю, що все робитиму не так.То не під тим кутом поставила тарілку, то пересолила то недосолила – це жахливо.
Та змусило мене плакати те, що моя свекруха почала вичитувати мені мораль за те, що мій коханий миє посуд, часто готує їсти та купує продукти. Вона підібрала такі слова, що мені стало досить соромно за себе і за те, що мій чоловік працює і ще й допомагає мені по господарству.
Я терпіла, справді старалася не грубити їй та бути ввічливою, але я не залізна, мої нерви досить сильно натягнули і тепер, вони рвуться при найменшому доторку.
Коли свекруха ще один раз зробила мені зауваження, бо я увімкнула пральну машину, а не попрала руками, я не витримала і не стрималася.
-Мамо, я вас прошу, їдьте до себе до дому і там командуйте! Тут, я господиня! У нас своя сім’я і няньки нам не треба!
-Що!? Та як ти можеш таке говорити? Я твого чоловіка своєю груддю годувала! А ти! Безсоромне дівчисько! А Ось Оленочка, оце була дівчина! Досі заміж не вийшла і все чекає на мого Сергійка ( це мій чоловік).
Найгірше те, що мій коханий не може мене зрозуміти і захищає свою маму.
Ми почали сваритися з ним, адже він думає, що я просто ревную його до рідної свекрухи, що просто не вмію стримувати своїх емоцій. Один словом, вперше за 7 років ми не можемо з ним порозумітися.
Зрозумійте, що я вагітна і без того достатньо нервова, а тут ще й мама.
Вони всі змовилися проти мене, чи що?
Я обожнюю Сергія. взагалі не хочу сваритися з ним, а ще й спільна довгоочікувана дитинка – має бути радістю для нас, а не навпаки.
Народила. Перший тиждень всі були більш-менш спокійні.
Потім, все почалося знову, а ще й чоловік запитав чи дитина точно від нього. Ясна річ, мені це не сподобалося і я влаштувала скандал, зібрала речі, взяла дитину і переїхала до сестри.
Бачили б ви щасливе обличчя свекрухи!
Тепер, я розумію, для чого вона переїхала до нас. У неї місія – розсварити мене і чоловіка. Невже я для неї така противна?
І як це пояснити коханому?
Думаєте зрозуміє мене?