Ще у древньому Китаї була така традиція: дівчина дуже юною виходила заміж, а після жила у будинку чоловіка та була там замість прислуги.
Та одна дівчина не могла терпіти своєї противної свекрухи і жадала розплати з нею.
Пішла вона на ринок до чоловіка, який продавав різні трави.
Підійшла і сказала йому:
— Дядечку, я знаю, що ви товаришуєте з моїм батьком. Хочу попросити у вас допомоги. Моє життя стало нестерпним через свекруху. Допоможіть. Я дуже гарно заплачу.
— Як я можу це зробити? – запитав чоловік.
— Прошу, продайте мені отруту. Нею я хочу вбити свою свекруху і жити вільно.
Травник дуже довго думав, а потім відповів:
— Гаразд, я готовий допомогти тобі. Та тут потрібно діяти мудро. Я дам тобі трави, які будуть вбивати твою свекруху поступово, аби ніхто не здогадався про твої наміри. Будеш доглядати за нею, дивитися чи все йде за планом, але я впевнений, що все буде добре. Тільки прошу, контролюй свої емоції. Для того, аби мої трави працювали, не можна нервувати свекруху, взагалі.
Бідна дівчина погодилася навіть на такі умови.
Взяла трави, щедро заплатила і побігла до дому, аби додавати отруту до їжі свекрухи.
За цей час, дівчина почала поважати свою свекруху, навіть залюбки слухала її розповіді, а свекруха полюбила невістку так сильно, що жаліла її, допомагала із домашніми справами.
За пів року вони дуже подружилися та стали, як рідні, а люди навіть заздрили.
Тепер уже невістка побігла до травника з благаннями:
— Я вас слізно молю, аби ви дали мені трави що врятують мою свекруху! Вона стала такою чуйною! Ми нарешті порозумілися! Я собі не пробачу, якщо вона загине через мене.
Травник почав сміятися:
— Мила дівчинко, навіть не хвилюйся! Отрута була лишень у твоїй голові, а продав я тобі звичайні спеції.
А у вас бували випадки, коли ви почали любити свого ворога?