У казковому лісі жили прекрасні звірятка, які постійно гралися, бешкетували і обожнювали змагатися.
Ось зайчики вирішили погратися у змагання зі стрибків.
Дорога для стрибків була досить важкою: спочатку потрібно було подолати дуже крутий спуск, а потім відразу вискочити на високий пагорб.
Навіть для зайців-пострибайців це було доволі серйозне завдання.
Чимало прийшло спостерігачів усіх цікавило одне: хто буде переможцем у цих надзвичайно складних змаганнях.
Через деякий час із натовпу почали кричати: “Це дуже складно!”, “У них нічого не вийде!”, “Теремок занадто високий!”.
Хоч і прикро це визнавати, але далеко не всі зайчики подолали навіть половину дистанції, проте були і ті, хто вже спустився і ось-ось вистрибне на гору.
Все одно ніхто не вірив у їхні сили, тому голоси із натовпу все серйозніше галасували і говорили слова, які забирали сили у спритних зайчат.
Все менше залишалися тих, хто вірив у свої сили і пробував перебороти свій страх, аби стати переможцем.
Врешті решт, всі здалися. Усі жалілися на те, що це просто не можливо.
Та залишився один сміливець, який не шкодував себе. Стрибав дуже багато, хо і трішки відпочивав, але потім з більшим натхненням знову починав боротися за першість. І знаєте що?
У нього це вийшло!
Він став переможцем завдяки своїй наполегливості і вмінню не слухати тих, хто ніколи нічого сам не робив і не намагався робити.
Потрібно вірити у себе!
Хто ж буде вірити у твої сили, якщо ти сам не можеш переконати себе у тому, що ти здатен!?
А ви погоджуєтеся тим, що прислухатися до всіх не можна?