– Оксана й Микола підходили одне одному. Вони три роки зустрічалися, а потім рік прожили разом. Микола освідчився дівчині в розкішному ресторані. Оксана радісно прийняла коштовне колечко. Молодята думали справити весілля в кінці вересня. Перед тим Микола їздив на корпоратив. Його проводили в дорогому комплексі за містом.
– Та ці корпоративи вже не одну сім’ю зруйнували!
– Та не варто так узагальнювати, бо там буває й весело. Але точно не в цьому випадку, адже Микола саме там зустрів Ліду.
Так в парку на лавочці сиділи дві подруги і розмовляли між собою.
– А та Ліда також з їхньої фірми? – допитувалася блондинка в зеленому спортивному.
– Ні-і-і, – відказала руда дівчина в чорних штанах з яскравою футболкою. – Вона дочка фінансиста компанії. Сама ще студентка, навчається в університеті. Їй 22, а має і двокімнатну квартиру в столиці, і “Вольво”, подароване батьком на день народження. Одним словом повний пакет.
– А вона що немає свого життя, що ходить з татом на корпоративи?
– Мені звідки знати? Мабуть, після навчання збирається до татуся в фірму.
– А Оксана чому не поїхала разом з нареченим на корпоратив?
– Та там усі були без других половинок.
– Зрозуміло, та й він там простий менеджер наскільки я пам’ятаю.
– Ненадовго, мабуть. Закрутив роман з Лідою, то, мабуть, кар’єра у нього піде в гору. Уже після корпоративу його було не впізнати. Сказав Оксані, що має поїхати на вихідні до матері на дачу, бо їй терміново необхідна допомога. Скасував усі плани і пішов.
– Справді до матері?
– А я знаю? Батьки були в цей час на дачі, але Оксана не перевіряла, де її наречений. Коли повернувся, то вже розповів, що покохав іншу. Оксана думала, що жартує, адже весілля на носі та й сварок у пари не було. Та Микола зібрався і поїхав. Тоді й до дівчини дійшло, що він говорив серйозно.
– От вже їй не пощастило.
– Та вона й досі відійти не може, а днями дізналися, що Микола восени жениться.
– Та ти що! З Лідою? Не довго вони думали.
– Ну звичайно! А для чого відтягувати, якщо дівчина така перспективна. Микола з Оксаною планували кредит на житло брати, а у тієї вже все є. Прийшов на готове.
– Та все одно не його власність, а батьків Ліди.
– Він отримає ще своє, якщо добре прилаштується. Він вже став начальником відділу, а це ще весілля не було. Одним словом, ось така історія. Де тільки такі як Микола беруться? А Оксани йому зовсім не шкода. Якось зустріла його, а в нього посмішка з обличчя не сходить.
– А ти чого так на нього розізлилася? Звичайно, шкода Оксану, але й Миколу можна зрозуміти. Пройде час, а з нею і любов згасне. Зате тепер у нього все буде і кредити не доведеться виплачувати. На жаль, реальність така, що люди думають про своє матеріальне становище перед тим як одружуватися.
– Ти що на його стороні?
– Ні, але й засуджувати не хочу. Мій чоловік, наприклад, прямо мені сказав, що не взяв би шлюб зі мною, якби е моя квартира в столиці. Хоча це ніби жарти, але думаю, що частка правди в цих словах таки є. Сам він з області і коли сестра перебралася в столицю, то давав їй настанови, щоб чоловіка шукала з квартирою. І це правильно, на мою думку.
– Ну ти мене дивуєш. Я не згідна з тобою. Які це стосунки будуть, якщо кожен шукає лише вигоду? Бачила б ти Оксану, то б точно так не говорила. Після цієї ситуації вона наче постаріла на 10 років. Боляча на неї дивитися.
А що ви думаєте про цю ситуацію? Пишіть свої думки в коментарях.