З моєю свекрухою завжди були нормальні відносини. Проте все змінилося, коли я чекала дитя. Тоді я почала помічати що щось відбувається не так.
Кожного ранку після новини, що я чекатиму малюка дзвонила мені не моя рідна матір, а свекруха. Вона дуже переживала за мій стан здоров’я і при першій можливості вела мене в поліклініку. Мені здавалось, що така надмірна турбота виявлялась мені від щирого серця та я не очікувала, що потім усе зміниться…
Я намагалася терпіти її зауваження щодо мого раціону, стану здоров’я і порядку в домі. Свекруха приходила кожних два дні, робила вологе прибирання та купувала на ринку свіжі фрукти. Я не хотіла відмовлятись від такої турботи, бо розуміла, що можу повпливати на наші з нею майбутні стосунки.
Як тільки мене виписали з лікарні, то свекруха одразу повідомила, що жити ми будемо не самі, а з нею, мовляв, я не зможу опікуватись дитиною сама. Звичайно, що така пропозиція мені не надто сподобалась і я одразу про це повідомила свекруху. Мама мого чоловіка була не в захваті від такого, тому почала просто жалітись на те, що, ніби то відбираю у неї права бабусі. Річ у тому, що у моїх батьків є величезний будинок, там з малюком було б жити дуже зручне, адже є власне подвір’я, свіже повітря та повно місця. А в мами чоловіка всього дві кімнати й жити всі на купу я не хотіла.
Виписавшись з лікарні я, як і раніше думала, поїхала до батьків. Там ми з чоловіком облаштували увесь другий поверх, зробили окрему кухню та вхід. Тепер я думала, що все налагодиться.
Минув місяць. Мама чоловіка приїжджала вже не так часто, як колись. Я вирішила поїхати до неї сама і переконатись, що все в порядку. Виявилось, що у жінки важка хвороба і їй залишилось жити менш як місяць… У неї виявили рак.
Я була шокована від такої новини. Після почутого я почала нервуватись і обвинувачувати себе у тому, що постійно скаржилась на її контролювання, а виявилось вона просто хотіла побути з рідними довше.
Ми так і не переїхали жити до мами мого чоловіка, бо, на жаль, вже було запізно. Тепер її слова про виховання дитини я буду пам’ятати завжди. зараз моя донечка Яна часто питає де її друга бабуся і я пояснюю: “Вона біля Бога і все бачить”. Вона наш Ангел Охоронець”.
Як вважаєте чи правильно діяла жінка, коли думала, що свекруха намагається усе контролювати? Що Ви думаєте з цього приводу?