У моєму житті сталась непередбачувана ситуація, адже я не сподівалась що зі мною може таке статись. В один день чоловік зібрав речі і поїхав без жодних пояснень. Та одна розмова змінила все…
В один день після вечері чоловік сказав, що хоче серйозно поговорити. Як я завжди думала, що мова піде про народження третьої дитини, бо останнім часом Макс дуже багато про це говорив. Проте я не була готова до такого кроку, адже ми вже мали двійко дітей: Артемчика (5 рочків) і Янусю (2 рочки).
Тим більше я б не витримала третій декрет, адже дуже хочу піти на роботу та “виходити на люди”.
Взагалі історія знайомства з моїм чоловіком є дуже незвичною, адже ми познайомились на відпочинку в Одесі. З невеличкого курортного роману зав’язалась справжня історія кохання, а результатом став наш синочок Артем. Ми завжди щасливо, бо були обоє добре забезпечені, проте одна розмова змінила мою думку про чоловіка. Навіть сусіди говорили: «Бач, як пощастило дівчині. Такого нареченого собі привезла із моря: і красивого, і розумного, і роботящого!». Та, певно, наврочили…
Мені здавалось, що тут, у Львові чоловіком і було комфортно жити, проте він заявив, що хоче повернутись у рідну Одесу. Там у нього була більш оплачувана робота, улюблені друзі та рідний дім. Я хотіла знайти компроміс у цій ситуації, проте він зібрав речі та поїхав…
Коли чоловік поїхав, я не знала як маю пояснити дітям куди подівся їхній батько. Минув рік, а від нього я отримую лише фінансову допомогу для дітей, а його мама забирає дітей в Одесу. Чому так вчинив мій коханий чоловік я і досі не знаю.
Можливо вся справа в мені? Можливо, це через те, що я не хотіла третьої дитини?
Яка Ваша думка щодо цього?