Усе життя я жила заради чоловіка і дітей. Та одного разу, коли чоловік пішов від мене, то я зрозуміла свою помилку: виявляється я просто не дбала про себе. А після весілля нашої дочки усе зрозуміла…
Я мала чудову сім’ю: чоловіка та обох дочок. Ми мали квартиру у центрі міста, особняк у селі та кожен по машині. У грошах та веселощах ми ніколи собі не відмовляли.
Від початку першого декрету я жодного дня не працювала, адже на це не було жодної потреби. Мій чоловік добре заробляв і ми були усім забезпечені. Я мала власну машину і водія, могла поїхати до подруги на каву чи до батьків у гості.
Цього року ми видали свою молодшу дочку заміж, адже старша у шлюбі вже п’ять років. Тепер і наша Інеса пішла будувати свою сім’ю і я у віці 45 років залишилась жити з чоловіком. Усе життя я думала, що час швидко не минає і я ще зможу багато чого встигнути та насправді це не так.
Моїй Інесі ми зробили шикарне весілля, чоловік купив їм квартиру і все пройшло дуже добре. Проте за тиждень після весілля чоловік почав зі мною серйозну розмову…
Все почалось з того, що він почав говорити як йому набридло бачити мене постійно на кухні, заклопотаною хатніми справами…мені здалось, що він жартує. Що поганого у тому, що вдома його завжди чекає смачна вечеря? Чи порядок у домі? Я не розуміла що сталось…
Річ у тім, що крім власного будинку я майже нікуди не ходжу, тому не купую дорогих речей, не роблю зачіски у салонах та процедури у косметичних кабінетах. Бо хто ж, крім сусідки мене бачить? Чоловік приходив завжди втомленим з роботи, я готувала його вечерею і прасувала йому сорочки, адже працює він на керівній посаді.
Одного разу сусідка розповіла мені, що бачила мого чоловіка з якоюсь молодшою жінкою, описавши її розкішною: у довгій сукні, на підборах, з довгим красивим волоссям, тобто повна протилежність мені. Спочатку я не повірила їй, але чоловік почав себе дивно поводитись: приїжджав до дому пізніше, ніж зазвичай; обрав нові парфуми та придбав новіший телефон. Я думала, що все це через роботу, адже він успішний у бізнесі. Та виявилось, що у нього є інша: молодша, гарніша та доглянутіша…
Коли пішла мова за розлучення, я попросила чоловіка почекати ще рік, поки дочка не народить внучку. Чоловік погодився, проте стосунки у нас змінились. Він почав зраджувати з тією молодицею. Тепер у мене ще менше мотивації змінитись та вдосконалитись, але мене він вже не любить. Так через рік у моєї Інеси народилась донечка і чоловік назавжди покинув мене залишивши будинок і машину.
Можливо, це моя вина, бо усе життя я була заклопотана ним і дітьми, хоча мала можливість жити краще. Та тепер уже запізно…усю свою любов я віддаю дітям і внукам і мені є для кого жити.
Як вважаєте чи правильно вчиняла жінка? Напишіть свою думку у коментарях…