Свою третю дитину я народжувала шляхом кесаревого розтину. Мене розмістили в палаті й вже через декілька годин привезли ще одну жінку. Коли вона увійшла, я не знала, що вона циганка. Жінка виглядала молодою, було їй приблизно 30 років. У нас зав’язалася розмова.
Жінка представилася Олею, але всі в сім’ї її називають Ляля. Це була її третя вагітність, двоє попередніх малюків не вижили. Чудом вдалося врятувати цю дівчинку, тому що вчасно зробили кесарів розтин.
Видно було, що жінка була дуже замученою, але щиро раділа, що її дитина жива.
Наші діти лежали в палаті інтенсивної терапії, щодня ми з нею удвох ходили та провідували їх. Ви б тільки чули, скільки теплих слів вона говорила своїй донечці.
У хвилину смутку, коли я дуже переживала за свою дитину, вона мене заспокоювала.
Згодом вона мені розповіла й про свою сім’ю. Живуть вони у селі, недалеко від міста та тримають своє господарство. Розповідала, що вирощені овочі продають на ринку.
З роддому її забирав чоловік з рідним братом, який працює таксистом. Дівчинці дали гарне ім’я Божена.
Знаєте, що я зрозуміла, пролежавши 6 днів з циганкою в пологовому будинку? – «Не всі цигани такі, як ми їх собі уявляємо». Багато з них мають міцні та хороші сім’ї, працюють та тримають своє господарство. Можливо, це поодинокий випадок, але дуже хочеться вірити, що це не так!
А ви погоджуєтеся з авторкою?