На невеличкому березі річки жив рибалка разом зі своєю сім’єю. Колись він був заможний та й справи йшли добре, а тепер річка приносила дуже мало риби, сітки рвалися та старіли, а оскільки новий човен купити не було за що, то кожного ранку йому доводилося його ремонтувати.
Одного дня біля річки проходив старий чоловік та й попросився переночувати у рибалки. Прийняли його гостинно, нагодували та дали найкраще місце для відпочинку.
На світанку, старець зібрався і вирішив йти, але перед тим запитався, чим йому віддячити господарів за їжу та дах над головою. Рибалка помітив, що старець зовсім не багатий, тоді усміхнувся та запитав:
– Я бачу, що ви мудра людина і багато чого пережили в житті. Дайте мені пораду – як покінчити з бідністю?
– Домовилися, – погодився старий. – Просто втопи свій човен!
Промовив цю фразу й зник на горизонті.
Рибалка зовсім не зрозумів дивакуватої поради старого: «Може, розуму позбувся? Як я можу втопити свій човен зараз? Тоді ми зовсім залишимося без їжі та доходів».
Жив рибалка як і раніше, але бідував ще гірше – ось вже і без вечері нерідко відправлялася спати вся його сім’я.
Одного дня була сильна буря і рибалка розбив свій старенький човник, а сам неймовірним чудом врятувався.
Декілька днів думали, що робити, а потім зібрали свої пожитки та пішли вниз по річці шукати долі.
Через декілька годин річка привела їх у величезне рибальське селище.
Там була неймовірна кількість човнів, від великих, до зовсім маленьких.
Серце рибалки дуже раділо, коли він споглядав на них, але власних заощаджень не вистачало, щоб купити собі новий човен.
Сидів сумний рибалка на березі річки та журився.
Довго він так просидів і серед своїх думок він став помічати: ось цей човен потрібно підфарбувати, а ось цей вимагає капітального ремонту…
І взявся рибалка за ремонт човнів – це у нього виходило дуже добре! Він памятав, скільки колись йому довелося намучитися зі своїм старим човном. Сам того не помітивши, він став прекрасним майстром!
Люди швиденько оцінили його вмілі руки й скоро по селищі пішла хороша слава про нього: лагодить старі човни, а вони стають краще нових!
Звістка розлетілася про нього й інші містечка, потяглися до нього і здалеку люди.
Через деякий час, рибалка придбав затишний будинок з красивим садом. Про голод та злидні в родині вже ніхто не згадував.
Тільки тоді рибалка згадав фразу старця і зрозумів, якими мудрими та безцінними були його слова!
Так у житті буває, що людина чіпляється за щось старе та тримається за нього до останнього, боячись змін.
Але варто пам’ятати, що зміни – це завжди на краще! Особливо, коли людина прагне цього і готова побачити та прийняти!
А вам сподобалася притча?