Єдине, що я пам’ятаю зі свого дитинства – це стомлена та сумна мама. Так сталося, що виховувала вона мене самотужки. Мій тато колись зрадив моїй мамі, а вона не змогла йому цього пробачити, тому виставила його не тільки за поріг, але й зі свого життя. Моєї думки ніхто тоді не запитався. Мати вирішила, що я не повинна спілкуватися з таким батьком. Наше життя з мамою складалося досить погано, грошей не вистачало навіть на продукти. Тільки тоді я зрозуміла, що зовсім не просто рости в неповній сім’ї. Коли з мене насміхалися в школі та говорили, що у мене неповноцінна сім’я, я вирішила, що не повторю помилок своєї матері.
З чоловіком ми познайомилися в університеті. Він з досить забезпеченої сім’ї, має свій бізнес, упевнений в собі. Не чоловік, а мрія. Саме таким я хотіла бачити батька своїх майбутніх дітей. Природа наділила мене чудовою зовнішністю та гарною фігурою. Я відразу привернула його увагу і згодом стала його дружиною. Ми досить важко працювали для того, щоб облаштувати своє сімейне гніздечко. Одного дня я дізналася, що чекаю дитину. Мій чоловік був на сьомому небі від щастя. Він оберігав мене і у всьому мені допомагав. Тоді, я відчувала себе найбажанішою та найщасливішою жінкою у світі.
Під час вагітності я набрала у вазі. Чоловік перестав на мене дивитися таким захоплюючим поглядом як колись. Звичайно, що він продовжував мені говорити, що кохає мене такою, якою я є, але відчувався незрозумілий холод. Згодом він почав все частіше затримуватися на роботі. Я списувала ці ситуації на те, що він просто хоче зараз більше заробити для нашої майбутньої дитини.
Одного разу я відпросилася з роботи і прийшла додому раніше, адже почувалася вкрай погано. Як тільки я зайшла в коридор, то помітила незрозуміле жіноче пальто. Пройшла трішки вперед і помітила чоботи, вони були явно не мої. Я була шокована. Звичайно, що я все одразу зрозуміла. Трішки заспокоївшись, я покликала чоловіка, а він з неймовірною швидкістю вибіг з нашої спальні. Він сказав, що його раніше відпустили з роботи і зараз, якраз збирався мені приготувати сюрприз. Я удала, що нічого не помітила в коридорі і пішла в душ. Як я помилилася в цій людині!
Протягом всього вечора я роздумувала про те, як вчинити. Але почала згадувати своє дитинство без батька. Я справді не хочу дозволити, щоб дитина росла так само як і я колись! Надіюся, що для мого чоловіка ця жінка лише тимчасове захоплення. Я думаю, що ця прірва між нами скоротиться, я не хочу зараз зруйнувати свій шлюб. Я щиро кохаю свого чоловіка, а зраду пробачу лише заради дитини.
Того ж дня, чоловік приготував вечерю. Він був як і колись, спокійний та усміхнений. Ситуацію зі зрадою я вирішила не обговорювати з ним. Я знаю, що мене багато жінок засудить. Але я зробила свій вибір і назад дороги немає. Я хочу зберегти свою сім’ю. А хіба можна вчинити якось по-іншому? Зруйнувати відносини дуже легко. Я вірю, що після народження дитини все знову налагодиться, а чоловік більше не повторить такої помилки.
А ви б пробачили зраду?