Одного разу, у гості мене запросила та, з якою я хотів невдовзі одружитися. Вона була неймовірно красивою, мене завжди до неї тягнуло. Сидимо з нею у вітальні, спілкуємося, а невдовзі в шлунку починає бурчати. Кажу я їй, кохання моє, сходи на кухню та приготуй щось перекусити мені. Я готовий до прийому їжі. Зроби канапки, салат, запечи м’ясо, витягни ікру, засмаж устриць. Тільки поквапся, бо вже не витримую.
«А у мене нічого дома немає» – відповідають мені. Ну хіба так можна? Ти ж бачиш, що гість вже не може пити той час, а тут тобі прямо в лице: «нічого немає». Проходить хвилина і мене запитують: «А може скуштуєш борщ?».
Я не є гордою людиною, в їжі сильно не перебираю:
– Ну давай свій борщ.
– Ой, а він теж закінчився. Я зараз на швидку руку приготую.
Ну хіба довго готується той борщ? Я ж то знаю. Від допомоги вона відмовилася. Почала самотужки чаклувати біля плити. Спочатку поставила варитися буряк. Що, думаю, окремо? Вирішив їй нічого не казати і просто буду чекати на страву.
Пройшло дві години. Буряк досі варився. Вода вже просто почорніла.
– Може ти поставиш за той час варити м’ясо для бульйону?
– Ні! Сьогодні борщ буде без м’яса.
Ну гаразд, думаю я. Вегетаріанський борщ – ще такого не пробував.
Через три години борщ нарешті був готовий. У мене вже розпочалася хворобливе посмикування. Поставила вона тарілку на стіл, а я сиджу та воджу ложкою. Можливо потрібно швидку викликати заздалегідь? Дуже підозріло виглядає борщ. Долаючи огиду і всі страждання, я доїв його.
– Смачно було?, – радісно питають у мене.
– Дуже смачно, – лицемірно відповів я.
– Хочеш добавки ?, – перепитується вона.
– Ні-ні, я наївся. Було дуже ситно.
До чого я це все вів? По-перше – борщ теж можна зіпсувати. По-друге – шлях до серця чоловіка лежить через шлунок, особливо коли він голодний! Пам’ятайте про це, коли вирішите здивувати кулінарними шедеврами свою другу половинку.
Після цього борщу у мене зникло бажання з нею спілкуватися. Чомусь не хочу більше відповідати на її дзвінки та повідомлення.
Чи правильно вчинив чоловік?