Річ, у тім, що втрата цікавості до людини стається з кожним з нас. Одні люди у нашому житті йдуть, а інші – приходять.
Ми можемо втратити цікавість до людини з кількох причин. Є такі люди, які не цінують нашу доброту, нашу справжність, наші риси. Хтось сприймає нас неправильно, а хтось вважає, що наша допомога має бути їм як даність. …
Ми втрачаємо цікавість до тих, хто не цінує нас за те, якими ми є насправді. У такі моменти, ми вважаємо себе випадковими. Ми думаємо, що наша думка є неважливою, а справи незначними. Нас не сприймають справжніми і намагаються постійно змінити щось у нас самих. Від таких людей треба позбуватись. Вас мають цінувати такими, як Ви є. Неважливо скільки родимок на тілі і скільки родзинок в характері – Вас мають цінувати за справжність.
Ми втрачаємо цікавість до тих, хто не чесний з нами. Звичайно, що не одразу, проте втрачаємо. Інколи ми намагаємось побачити в людині лише хороше, а тому часто навіть не помічаємо брехні, яку нам говорять в очі. Ми втрачаємо цінність до тих, хто ніколи не говорить нічого прямо в очі; до тих, хто багато обіцяє і майже ніколи не виконує; до тих, хто вимагає від нас тільки бездоганності і нетерпимий до будь-яких вад і недоліків; до тих, хто критикує за будь-який промах або помилку.
Ми втрачаємо цікавість до тих, хто щиро не дбає про нас. Ми не любимо, коли наші почуття і потреби зневажають, правда? Ми не хочемо просити допомоги у тих, хто не зможе її надати просто так, без вигоди. Ми прагнемо того, щоб про нас дбали, піклувались, питали про наше самопочуття та понад усе цінували.
Ми втрачаємо цікавість до тих, хто змушує нас відчувати, ніби не заслуговуємо уваги або зусиль. Саме до тих людей, хто згадує про нас лише тоді, коли немає чогось або когось цікавішого. До тих, хто не задовольняється самим фактом нашої присутності. До тих, що вирішили, що ми зобов’язані буквально завойовувати право бути в їхньому житті. До тих, для яких в списку життєвих пріоритетів ми – на самому останньому місці. В крайньому разі, на передостанньому.
Ми втрачаємо цікавість до тих, які не відноситься до нас з повагою. Якщо для когось наша гідність – порожній звук, тоді ми втрачаємо цікавість до таких людей. Ці люди часто користуються нашою добротою, посміхаючись в очі, а за спиною – сміються. Йдеться і про тих, для кого ми – всього лише запасний варіант.
Ми втрачаємо цікавість до тих, хто не боїться нас втратити. До тих, хто так і не зрозумів, як ми віддані і як глибоко любимо. Хто навіть цього не помітив … Ми втрачаємо інтерес до тих, хто навіть не помітив наших почуттів, пройшов мимо і ніколи не згадає.
Ми втрачаємо цікавість до тих, хто не цінує нас. Адже ми гідні любові і поваги. І все це ще буде в нашому житті. Але … не з тими, хто нас не цінує.
Найголовніше – не втрати цікавість до себе!
Чи цінуєте Ви себе як особистість?