А як же ягідки-помідорчики для мене і дітей? Раніше вона їх іноді з собою на дачу брала. На мої обурення, вона сказала: – Купиш все. Або купи собі дачу, вирости врожай і їж собі на втіху. А з продажу дачі вона мені ні копійки не дала. Не розумію, як можна, так з рідною донькою поводитися?
Моя мама нещодавно вийшла на пенсію, живе сама. Її будинок знаходиться одразу ж біля школи, де вчаться мої діти. Я плачу немаленькі гроші за групу продовженого дня, бо мама, бачте, не хоче з внуками сидіти. Так було ще з їхнього народження, адже вона могла проходити повз наш дім і не навідати внуків. А коли навіть приходила, то ніякого навіть гостинця з собою принести не могла. Проте, новий манікюр і стрижку – встигала робити, а до внуків прийти все часу не було.
Якось мій молодший син потрапив в лікарню і я попросила маму взяти відпустку на роботі, а вони різко відмовила:
– А жити я на що буду? Зарплати за півмісяця мені не вистачить, – знервовано тоді сказала вона.
На їжу – вистачить, а на салони і театри – звичайно немає. Чому театр і манікюр дорожче онука? Невже важко було відмовитися від надмірностей заради дитини. У той складний час мені довелося самій лягти в лікарню і грошей в наступному місяці було – хто наплакав. Подзвонила мамі – на совість натиснути, грошей попросити. А вона мені:
– У мене немає, я в Прагу лечу. Все витратила.
В Прагу! Поки дочка з дітьми голодує – вона в Прагу! Вийшла на пенсію – в’яжи, готуй їжу і з онуками сиди! За кордон вона мотається, зовсім знахабніла. А потім взагалі взяла і дачу продала. Набридло їй, бачте, в землі колупатися. А як же ягідки-помідорчики для мене і дітей? Раніше вона їх іноді з собою на дачу брала.
– Купиш все. Або купи собі дачу, вирости врожай і їж собі на втіху. А з продажу дачі вона мені ні копійки не дала! У подорож вирушила, безсоромна. У подарунок на дні народження мама дає моїм дітям гроші. Чому не мені? Я б їм щось купила, адже знаю, що моїм дітям треба.
А вона мені заявила:
– Тобі гроші даси – ти купиш альбом за 10 гривень, решта в кишеню, знаю я тебе, – сказала мені мама з насмішкою.
До слова, я живу без чоловіка. Він загинув в автокатастрофі. Дітям виплачують пенсію за тата, але вона мізерна. Якось я вирішила схитрувати: намовила дітей, щоб вони після уроків пішли до бабусі. Не вижене ж вона їх? Ще як вигнала! Рідних онуків! Ходили вони так два дні, а бабуся так і дверей не відкрила. А на третій день взагалі кудись пішла.
– Мамо, а якби з ними щось сталося? Як ти взагалі могла кудись піти? Ти маєш совість? – я їй зателефонувала і запитала.
– Я що, у тебе маю дозвіл питати, щоб з дому відлучитися? Найрозумніша, так? Оплачуй групи продовженого дня, я до тебе в няньки не наймалася! – мама почала мені нахабно відповідати.
– Я з тобою в старості так само буду поступати, як ти зараз!
– Я на неї і не розраховувала. Віддам комусь квартиру, будуть за мною доглядати, не переживай – напружувати тебе я не збираюся. Всього найкращого, – і вона кинула слухавку.
То тепер як це розуміти: вона хоче віддати мою квартиру чужим людям? Кинути власну дочку та онуків на вулиці, зате бути при догляді і грошах.
Чому моя мама не така як інші бабусі?