Людина знову і знову повертається туди, де їй погано. Треба піти і не повертатися туди, де погано ставляться, мучать, знецінюють, принижують! Невже людина цього не розуміє? Розуміє. Але як у фільмі про аварію на атомному підводному човні, знову і знову лізе в реактор.
Чому так відбувається?
До прикладу, моряки ризикують життям, щоб полагодити човен. Те саме робить і людина, яка знову повертається у ті токсичні стосунки, де почуває себе погано. Що ж нею керує? Тут нею керує почуття провини і відповідальності за все те, що було у тих стосунках. Людина думає, що краще не виявляти свого характеру при батьках, бо вони образяться або краще зробити зайву роботу без додаткових грошей, бо шеф може взагалі звільнити. Ми постійно керуємось тим, що можемо зробити гірше комусь, а про себе, на жаль, не думаємо.
Історія з життя, яка дасть зрозуміти нам, що ж таке насправді почуття провини:
Одна жінка ходила в гості до подруга, яка постійно говорила лише про себе, хвалила своїх дітей і виявляла особливу увагу лише до себе. А от Тамару (та, що до неї приходила), постійно намагалась висміяти, принизити, звинуватити. Якось Тома думала, що справа в ній і почала накручувати себе, проте з подругою спілкуватись не переставала. Кожного разу вона як і завжди отримувала нову порцію образ. Хоча можна було просто перервати спілкування! Але почуття провини знову і знову штовхало жінку в ядерний відсік – треба все виправити! Навіть ціною життя і здоров’я. Якщо так ставляться – це моя вина! Так жінка просто не бачила того, що насправді дружить з подругою лише заради того, щоб слухати яка вона прекрасна.
Таких історій є не лише сотні, а й тисячі. І, на жаль, таких людей теж багато. Скільки ж терпіння і сили волі має бути в людини для того, щоб врятувати відносини з алкоголіком, агресором, токсичною людиною…
Відпочинуть трохи, залікують рани – і знову героїчно лізуть туди, де їх чекає страждання. Ще трохи – і все вийде! Або я героїчно загину!Є тільки два способи це припинити: перший, трохи плачевний, коли доза радіації виявиться смертельною, а другий, коли вичерпаються сили і здоров’я. Проходять роки і жінки терплять агресорів, чоловіки маніпуляторок, а діти все це бачать. На жаль, справді хороші та добрі люди перебувають у таких стосунках.
Немає сенсу лагодити реактор – човен давно потонув і пора рятувати себе. Тому намагайтесь прислухатись до цих слів і переосмислити свої рішення.
Чи перебували ви у токсичних стосунках з людьми?