Життя – досить цікава річ.
У років 8 нам здається, що 28 років – це вже досить поважний та солідний вік.
А коли тобі виповняється 28, ти не можеш зрозуміти, як ці 40-річні люди взагалі ще продовжують ходити і щось робити. Краще б лягли вже і відпочивали.
А потім і ти стаєш такого ж віку. Тобі стає смішно з того, що ти колись говорив.
Ти починаєш розуміти, що в 35 років можна щиро закохатися, а також створити міцну сім’ю.
У 38 — можна кардинально поміняти свої погляди на життя, а також розпочати все з нуля. У 40 можна кинути роботу, яка колись для тебе була лише мрією, а також змінити професію. А головне – ніколи не жаліти про свої вчинки.
Після 40 років можна знайти справжніх друзів. Які будуть завжди тебе підтримувати та надихати на нові звершення.
А в 44 до тебе можуть прийти знайомі, які запропонують тобі відкрити ресторан або ж очолити цікавий проєкт. Даний список можна продовжувати до нескінченності. Ти не погоджуєшся на таку пропозицію, говориш: “Ви тільки гляньте скільки навкруги людей, у яких це краще вийде. Ви помилилися, я не той, хто вам потрібен”.
А у відповідь тобі лунає: “Спробуй! Ти точно не пожалієш! Тобі буде цікаво. Ти спробуєш і у тебе все вийде”.
А через декілька місяців хтось говорить твоїми губами: “Не варто сперечатися зі мною, я зроблю так, як вважаю за потрібне” — тим самим людям, яких ти намагався переконати, що нічого не знаєш та не вмієш!
І ти не будеш жаліти ні про що. Ти просто йдеш вперед, не озираючись у минуле. Розумієш, що спокійно можеш залишити все, без чого ще вчора не уявляв своє життя.
Подумайте ще раз, чи можна застосовувати до нашого життя слово “пізно”? Я думаю, відповідь очевидна.
А ви погоджуєтеся з написаним?