З того моменту, як ми приїхали на вокзал минуло приблизно пів години, всі пасажири вже давно вийшли з потяга, а чоловіка мого так і не було видно. Провідник допоміг мені винести з поїзда всі мої речі. Телефон у мене був розряджений, тому я попросила у провідника його телефон. Набрала номер чоловіка, але у нього він був поза зоною досяжності.
Чому він не приїхав? Можливо з ним щось трапилося? А, можливо, він просто забув за нас з дитиною.
Ось так ми переїхали до чоловіка. Можливо, у нього тепер є інша, а ми йому вже просто не потрібні.
Зовсім недавно мій чоловік вирішив переїхати у місто, почав орендувати там квартиру, знайшов роботу. Ми домовилися з ним, що через два місяці я переїду з дитиною до нього. Чоловік повинен був зустріти нас на вокзалі. Я знала, що він ніколи не запізнюється. Ось я стою зараз з однорічним синочком на руках, а навколо нікого. Перон вже став порожній, провідники всі розійшлися, кінцева станція, все, приїхали.
На вулиці випав сніг, я дуже замерзла, телефон не можу зарядити, а знайомих у місті немає. Грошей теж з собою багато не взяла, розраховувала, що чоловік зустріне. Я потрапила у безвихідну ситуацію. Підбадьорювала одна річ – малюк мирно спав на руках. Але знаю, що коли він прокинеться, то попросить їсти, а у мене нічого вже не було.
Сіла я на свої сумки, стала очікувати, залишилася мінімальна надія. Ну не міг він проспати. Можливо зараз на дорогах корки, або він не може до мене додзвонитися, бо розрядився телефон. Але чому у нього він виключений теж? Можливо, у нього розпочалося зовсім інше життя, без мене з сином?
Руки дуже замерзли, пройшло вже 40 хвилин. Покотилися сльози по обличчі. На кого мені тепер надіятися? Заберуть мене тепер з синочком, як бездомну. Встановлять мою особистість і напевно допоможуть з квитком назад додому.
Пройшло ще десять хвилин. І ось на пероні з’явилася чоловіча постать. Далеко промайнув силует, куртка мені зовсім не знайома, а хода наче його. Невже це мій чоловік? Точно! У новій курточці, його вже не впізнати! Дуже змінився за два місяці.
Підбіг до нас, пригорнув, побач вибачатися, що запізнився. Розповів, що не було вільних таксі. А я так вже почала хвилюватися, стільки всього собі видумала. Вийшли всі разом з вокзалу, сіли в машину. Тепер у нас буде все гаразд.
А вам сподобалася історія?