Мені 45 років, чоловікові – 41. Ще весною помітила в його поведінці зміни, а скоро все стало ясно

Вирішила поговорити з чоловіком та дізнатися правду. Він нехотячи почав розповідати мені, що у нього вже давно є інша жінка. І оскільки тепер я про це знаю, то він збере всі свої речі та піде жити до неї.

Мої діти дуже переживали, коли бачили як чоловік залишає наш дім.

Через декілька днів ми зустрілися на роботі, бо працюємо в одному навчальному закладі. Він почав мене благати про те, щоб я впустила його назад додому. Після довгих роздумів, я його пробачила. Діти щиро зраділи, особливо молодший синочок, якому нещодавно виповнилося 8 років. Старша дочка сумнівалася в тому, чи я правильно вчинила.

Ввечері чоловік розповів мені, що його коханка – наша колега. Молода жінка, якій тільки 29 років. У неї є теж двоє дітей. Найголовніше те, що молодша дитина може бути від мого чоловіка.

Ми помирилися, протягом місяця все було спокійно. Потім вона знову почала йому писати, а він відписувати. Знову ми сідали та розмовляли про цю ситуацію. Він завжди знаходив собі виправдання. Так повторювалося приблизно 6 разів. Кожного разу він все більше починав нахабніти. Перестав приховувати листування, згодом почав з нею зідзвонюватися.

Наші розмови з ним продовжувалися. Завжди повторював мені, що щиро мене кохає та не піде більше від мене, бо ми пройшли багато чого разом. Невдовзі признався мені, що зраджував протягом чотирьох років.

Я була досить наївною та вірила йому беззаперечно. Ми ще пожили разом пів року, а в березні він мені повідомив, що йде до неї назавжди. Я подала на розлучення, але почуття до нього так і не пропали. Сумую за ним дуже. Не чужа він мені людина.

Підкажіть мені, що робити в даній ситуації? Чи потрібно мені повертати його додому? За ним дуже сумують наші діти. Я зі всіх сил намагаюся не думати про нього, але поки у мене це не виходить.

Що б ви порадили жінці у даній ситуації?