Мені вже виповнилося 55, і раптом я зрозумів, що більше не люблю свою дружину

Життя досить мінливе. Можна зі всіх сил намагатися спланувати всі свої дії та події, але в один момент можна відчути, як все просто падає з рук. В такі моменти людина починає мислити зовсім по-іншому, змінюються цінності та погляди на життя. Що робити коли наступає чорна смуга в житті? Як знайти рівновагу та розпочати життя спочатку? Недавно ми отримали досить цікавий лист, його написав 55-річний чоловік. Цей лист — його крик душі. Десь підсвідомо, він точно вже прийняв рішення для себе, але давайте сьогодні поговоримо трішки про сучасні стереотипи суспільства.

Нове життя

Ми вирішили не змінювати лист та не переписувати його, залишаємо в оригіналі. Дуже хочемо почути вашу точку зору. Можливо, схожі ситуації відбувалися з вами, чи з вашими знайомими? Розуміємо, що кожен буде по-різному оцінювати дії чоловіка, але суть полягає зовсім не в цьому. Давайте починаємо лист.

«Нещодавно мені виповнилося 55 років. Одного дня я зрозумів, що у мене більше немає почуттів до своєї дружини, з якою ми були разом протягом 30 років. Вона мені стала байдужою та чужою. Ми виростили та виховали дітей, відпустили їх у вільне плавання, ось тоді у мене почали з’являтися різноманітні думки. Син зараз проживає за кордоном, а дочка вийшла успішно заміж. Після того, як ми зіграли весілля доньки, я відчув незрозумілу порожнечу у своїй душі. Ми доклали з дружиною всі свої зусилля на підготування торжества. Після того, як діти почали жити окремо від нас, ми з дружиною залишилися удвох в трикімнатній квартирі.

Ми гідно справилися зі своїм батьківським обов’язком, і після того все ніби закінчилося. Почав пропадати родинний затишок. Все частіше ми проводили час в різних кімнатах. Я продовжував заробляти гроші та забезпечувати сім’ю, а дружина господарювала вдома. Я зі всіх сил намагався налагодити відносини зі своєї дружиною, вирішив придбати будиночок в селі, щоб проводити спільні вихідні на свіжому повітрі. Але дружині не дуже подобалася така ідея.

Дача – мій притулок

Дружина все життя проживала в місті, вона любила приїжджати на дачу тільки на один день, щоб посмажити м’ясо. Коли я її привіз туди перший раз, то вона зверхньо все оглянула та нічого навіть не промовила. Я трудився, щоб навести там порядок: підрізав дерева, скопував город, а вона просто ніжилася в гамаку. Слів подяки від неї я не чув. Пройшло декілька місяців, я зрозумів, що більше не хочу жити у квартирі.

Мені комфортно було за містом, на дачі. Тут я міг відпочити душею та набратися сил. Весь цей холод у наших стосунках просто починав з’їдати мене зсередини. Я вирішив сказати дружині, що хочу жити в будиночку, вона не була проти. Складається враження, що я почав її дратувати своєю присутністю, а мою відсутність вона не сильно помічала. Ми домовилися час від часу бачитися. Їздити до мене вона не хотіла, тому мені доводилося приїжджати в місто. Побуду два дні вдома і знову збираюся на дачу. З часом мої візити ставали коротшими. Незабаром ми почали бачитися з нею лише один раз на місяць. Я привозив їй домашні овочі і повертався назад до себе.

Чистий лист

Я й гадки ніколи не мав, що після 50 років я вирішу кардинально змінити своє теперішнє життя. Мені й на думку не могло спасти, що я зможу покохати іншу жінку. Весь час, поки ми жили в шлюбі, я був вірний своїй дружині. Коли я зовсім зневірився у нашому союзі, то закохався в сусідку, яка виявилася молодшою за мене на 10 років. Спочатку я відганяв від себе усі свої почуття, а потім вирішив опиратися лише на долю. Я часто допомагав їй з господарством, а вона завжди готувала для мене смачні вечері. Вона була дуже розумна та цікава жінка, та й я відчував, що подобаюся їй.

Загалом у нас зав’язалися теплі відносини, тепер у місто мені взагалі не хочеться їздити. Я хочу подати на розлучення, але дуже боюся осуду зі сторони близьких мені людей. Сусідку теж шкода, тому що почнуть говорити, що вона зруйнувала чужу сім’ю. Як ви вважаєте, що мені робити в даній ситуації? Я готовий віддати все своє майно дружині та дітям, лише дачу залишити собі. Цікаво, чи підтримають мій вибір діти? Чи мені доживати життя на самоті?

Що б ви порадили чоловікові в даній ситуації?