Моїй дочці вже виповнилося 33 роки. Вона давно живе окремо від мене, дитину виховує самотужки, оскільки з чоловіком життя не склалося, всі проблеми та побут тягне на собі. Тепер, нікого таким вже не здивуєш, адже велика кількість жінок живе аналогічно. Колись і я тяжко працювала, щоб підняти їх з сестрою. З чоловіком не мали вихідних – щодня пропадали на роботі!
Зараз я вже вийшла на пенсію, але забезпечувати дочку доводиться й надалі. Не повністю, але частину своєї пенсії я щомісяця віддаю. А це для мене зовсім не просто. Так, дочка не сидить на місці, весь час працює, але грошей все одно не вистачає.
Я розумію її становище. Вона виховує маленьку дитину, все звалилося на її плечі, зарплата зовсім невелика, а ціни зараз просто шалені! Тільки я більше не можу їй допомагати. Пенсія у мене не велика, звідки у мене ще можуть бути заощадження? Я б хотіла віддавати всі гроші їм, але і мені тоді не буде за що жити.
Моя дочка ніяк не може ввійти в моє становище. Вона просто не розуміє мене, а ще деколи ображається, що я їй мало віддаю. Я вже дуже втомилася від даної ситуації. Моїх нервів та сил просто не вистачає. Коли донька мені телефонує, то розмови у нас зводяться виключно до грошей. Ніколи не цікавиться тим, як я себе зараз почуваю. Не можна так егоїстично вчиняти!
Як тільки приходить до мене в гості, то ще з порогу починає мені скаржитися, що катастрофічно не вистачає грошей. Такі зараз у нас важкі часи, а що поробиш? Не ми одні в такі ситуації. Я ніколи не була проти того, щоб допомагати своїй дочці, але у мене мізерна пенсія. Дочка все частіше починає мене звинувачувати у байдужому ставленні. Вона каже, що мені все одно на онука, а тому, я не хочу давати гроші. Вона ніяк не може зрозуміти, що я сама маю проблеми з грошима. Думає, що оскільки я пенсіонер, то мені взагалі нічого більше не потрібно в цьому житті.
А нещодавно вона мені повідомила, що я просто відкладаю собі гроші, щоб не ділитися з нею. Ну про що вона взагалі говорить? Я коли-небудь шкодувала свій час, здоров’я та гроші на неї? Я б все їй віддала, але у мене немає нічого! Хіба я б позволила собі відкладати гроші, знаючи, що моїй донечці немає за що покормити онука?
Одного разу донька зателефонувала мені та запропонувала поїхати на заробітки в Італію. Розповіла, що мама подружки вже працює там десять років, добре заробляє, навіть квартиру вдалося купити дочці.
Я одразу ж відмовилася від такої пропозиції, мені вже 65 років, я не хочу їхати на чужину. Донька кинула трубку, а перед тим сказала мені, що я думаю лише про себе. Так, я б поїхала, але здоров’я вже не те.
Чому дочка думає, що я завжди повинна розв’язувати її проблеми? Чому її сестра ніколи не просила у мене грошей, а зі всім справляється самотужки. А моя молодша вирішила, що я її до самої старості повинна забезпечувати. Я завжди думала, що діти повинні допомагати батькам на старості. Чому вона не хоче поміняти свою роботу?
Тепер думаю, як їй це все пояснити. Як мені розв’язати дану проблему і залишитися в хороших відносинах з донечкою?
Що б ви порадили жінці в даній ситуації? Чи повинна вона продовжувати допомагати матеріально своїй дочці?