У мене були відносини з одруженим чоловіком, своїх дітей у нього не було. Під час наших зустрічей, він завжди мені наголошував на тому, що дуже хоче мати рідних дітей, готовий навіть піти від дружини, якби я так його ощасливила. І ось несподівано я дізнаюся, що вагітна. Він пішов, але від мене!
Моїй доньці 3 роки. Останнім часом я все частіше шкодую, що вона в мене є. Після народження, одразу розпочалося несамовите пекло. Я прекрасно розумію, що у мене немає любові до неї. Звичайно, я старалася доглядати за нею, міняла підгузники, купала, але в душі у мене нічого не відбувалося, пустота…
Мама говорила, що такий стан у мене скоро пройде, але мені здається, що все лише погіршується. Спочатку вона взагалі відмовлялася сідати на горшок, а якщо і сідала, то просто так, а потім всі справи робила прямісінько в штани. Це просто вибивало мене з колії, я кричала на неї, думаючи, що це допоможе.
Тепер з’явилася інша проблема – вона не хоче говорити. Так, вона видає звуки, каже якісь обривки слів, але повторювати слова абсолютно не хоче. Кольори вона теж не розрізняє. Не може мені пояснити, що саме вона зараз хоче від мене. Постійно хоче малювати на стінах та включати електричні прилади. Я не витримую більше цього, особливо коли вона починає плакати без приводу.
А що ви порадите жінці в даній ситуації?