Одного разу в продуктовий магазин завітала знедолена жінка. Вона тихо підійшла до господаря та попросила його, щоб він дав їй будь-які продукти, щоб вона мала змогу приготувати обід для своїх дітей. Чоловік поглянув на неї і запитався, чи в неї є гроші. Жінка з сумом відповіла, що вона окрім молитви більше нічого немає…
Господар обурився і сказав, що його магазин — це не пункт для допомоги потребуючим. Але простягнув жінці невеликий клаптик паперу і попросив написати молитву.
Жінка акуратно дістала зі своєї кишені невеличкий зігнутий клаптик паперу і простягнула чоловікові. Від несподіванки, він взяв цей листочок, але не знав, що робити. Однак вже через декілька секунд, він придумав. Навіть не відкриваючи листок, який вручила йому жінка, він поклав його на ваги та запитав:
– Скільки важить ваша молитва?
Чоловік поклав хліб на іншу частину ваги і побачив, що стрілка на них навіть не ворухнулася. Тоді він пішов за іншими продуктами і накладав їх все більше та більше. Всі відвідувачі, які знаходилися в магазині, з цікавістю споглядали за діями господаря магазину. Чоловіку стало ніяково і він простягнув великий пакет жінці зі словами:
– Більше нічого не влазить на ваги, ось, тримайте пакет та поскладайте сюди всі продукти.
Жінка зі сльозами на очах почала складати всі продукти. Чоловік вирішив ще відрізати їй шматочок сиру. Та поглянула на нього з неймовірною вдячністю. Після цього випадку, чоловік ще довго ходив між рядами свого магазину і ніяк не міг зрозуміти, що це взагалі була за ситуація. Коли він прийшов до тями, то помітив, що його ваги зламані.
Ще довгий проміжок часу господар магазину завжди запитувався в себе:
– Чому це відбулося в його магазині?
– Чому саме тоді ваги зламалися?
– Чому він помітив це тільки тоді, коли в магазин прийшла ця жінка?
– Чому він вчинив саме так?
З того часу, жінка більше ніколи не заходила в його магазин, але він запам’ятав її на все життя.
Він точно знав, що це не був сон, адже у нього так і залишився той невеликий кусочок паперу, де старанно була написана молитва жінки: “Господи, подай нам хліб наш насущний”.
Чи сподобалася вам дана притча?