По-справжньому йде не той, хто постійно повторює одну й ту ж саму фразу: “я піду” та гордо закриває за собою двері. Хто весь час щось виясняє, ображається та скандалить. Виходить на вулицю, обійде навколо дому – і повернеться. Або зателефонує другу, пожаліється, а потім знову постукає у двері. Або ж переїде на декілька днів до мами, а потім все надоїсть і знову почне дзвонити. Такі люди завжди мають звичку повертатися. Вони обов’язково прийдуть.
Назавжди йдуть ті, хто терпляче любить та чекає. Які зі всіх сил намагалися зберегти відносини, втішали у погані моменти та прощали всі образи. Які завжди були “зручними” та при критичних обставинах намагалися згладити гострі кути. Ось такі люди йдуть назавжди. Тому що більше не мають сил, вони віддавали все, а взамін отримували лише злість, біль та розчарування.
У них теж закінчується терпіння, повірте. А в кредит любов точно не візьмеш. І коли така людина залишає вас наодинці з собою, пустоту, яка оселилася всередині вас, вже нічим не заповнити. Не варто весь час випробовувати людину, яка цінує та дорожить вами, щиро та безкорисливо.
Якщо така людина піде — то більше ніколи не повернеться. Жодні благання та сльози не допоможуть. Вона лише спокійно відповість: “побачимо, можливо, колись”, а насправді це означає: “вибач, але це був останній шанс”…
А ви погоджуєтеся з написаним?