Донечко, я хочу, щоб ти спробувала мене зрозуміти та підтримати, коли я стану старенькою і у мене зовсім не залишиться сил.
Якщо одного дня трапиться так, що я буду довго повторювати одне і теж речення, просто вислухай мене і не кажи: “Мамо, ти надоїла вже, скільки це ще буде тривати?”. Просто пригадай собі, коли ти була маленькою дівчинкою, і я кожного вечора читала тобі твою одну і ту ж улюблену казочку, поки ти не закриєш оченят і не заснеш.
Коли я буду чогось не розуміти в нових технологіях, посни та дай мені час, щоб я привикла. Просто пригадай, як я колись вчила тебе акуратно їсти з ложки, писати перші букви та читати. Коли ти будеш відчувати, що я помітно постаріла, просто постарайся мене зрозуміти…
Донечко, коли мені важко буде вставати з ліжка, або ж більше не буде сил для того, щоб прогулятися в парку, просто простягни мені свою руку. Згадуй ті моменти, коли ти була маленька і намагалася відчайдушно зробити свої перші маленькі кроки. Не сумуй, коли побачиш, що мені важко, мені найголовніше, відчувати твою підтримку.
Я нічого не забула, ти мій найцінніший скарб. Моя рідна дівчинко, просто хочу, щоб ти знала, що сильно тебе люблю…
А вам сподобалися слова матері?