Ірина Дмитрівна з чоловіком покликали до себе жити сина із новоспеченою невісткою. Та невістка Оксана була проти. Сказала, аби не було сварок у родині й ніхто нікому не заважав – треба жити окремо. Свекруха зі свекром порадились і вирішили – та й дійсно, може, нехай живуть. Але ж коли вже своя сім’я, та ще й дитина скоро буде, то хіба то варіант десь винаймати житло? Тим більше, що є варіант жити у власній оселі. Тому батьки вирішують переїхати на дачу, а квартиру залишити молодятам. На дачі в них затишно, все є, дещо, правда, треба було доробити, але то все дрібниці. На дачі є і книги, і телевізор, і інтернет, магазини, аптеки. Єдине, що до поліклініки треба їздити в столицю, але у літньої пари є власна автівка. Тому, власне, Ірина Дмитрівна з чоловіком частенько приїздили до міста відпочити, на людей подивитись, ну, і, звісно, до дітей у гості. Привозять різні смаколики та проводять час із недавно народженою дитинкою. Правда, ніколи ночувати у них не залишались, в той самий день повертались за місто. Зате, дітей радо запрошують і до себе.
Тільки от проблеми зі здоров’ям турбували подружжя все частіше, тож вони попросили сина, щоб вони з невісткою потрохи відкладали на власне житло, адже живучи у місті, літнім людям буде легше звертатись до медичних установ та користуватись послугами гарних столичних фахівців. Тим більше, що можливість відкладати у молодих була, невістка Ірини Дмитрівни – дуже любить свою роботу й не може сидіти вдома. Тому до самого народження дитини дівчина працювала і декрет старалась теж якомога скорше завершити.
Невістку Ірини Дмитрівни звуть Оксана. Вона переїхала до столиці із невеличкого села в іншій області, де жила зі своєю мамою, вчителькою математики. Оксана закінчила медучилище і влаштувалась на роботу, а згодом родичі її батька запропонували їй роботу в Києві. Там дівчина і познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком Володимиром, сином Ірини Дмитрівни.
Аж тепер з’явилась одна цікава новина. Оксана з Володимиром шукали дитині няню, щоб мати змогу повноцінно працювати. Ірина Дмитрівна ніби то й не проти була, допоки не дізналась, що нянею цією стане її власна сваха, Оксанчина мама. Ірину Дмитрівну це надзвичайно обурило – як же так? Вони дітям квартирою поступились, на старості років поїхали з власного житла, щоб дітям не заважати, а вони до себе тещу кличуть жити. Сваха тим часом закінчила свою роботу в школі, вийшла на пенсію і впустила до себе жити похресника із сім’єю. А сама зібралась переїжджати до доньки у столицю.
Нісенітниця виходить. Тобто батьків чоловіка навіть ночувати не запросили жодного разу, не те щоб жити… А своя мама то своя, її можна, чи як? Якісь подвійні стандарти у невістки. Ірина Дмитрівна була щиро ображена такою новиною і висловила своє невдоволення синові.
Володимир заспокоював маму і пояснював, що дитина в них ще мала, залишати її з чужою людиною може бути небезпечно, а його теща то член сім’ї, тому це буде зручніше і розумніше. Тим більше, що тоді і самій жінці буде добре. Буде бачитись з дочкою й онукою та не перейматиметься як прожити на маленьку вчительську пенсію.
Проте, Ірина Дмитрівна з чоловіком не втішились такому вчинку дітей, не зрозуміли вони такої поведінки і вирішили, що краще повернутись до своєї законної домівки, а син з невісткою вже дорослі люди – дадуть собі раду…
А ви хотіли б жити всією родиною в одній оселі?