Світлані 50 років. Декілька років тому помер її чоловік, вона залишилась з дорослою донькою. Та жінці було так сумно без чоловіка, що вона вирішила поїхати на роботу в Італію, адже її вже давно кликала туди подруга.
У доньки Світлани, Ірини від’їзд мами не викликав бурхливих емоцій. Дівчина поставилась нейтрально, хоча напевно в душі раділа, що тепер може сама розпоряджатись будинком. А коли мати почала висилати гроші, то Ірина явно зраділа такому бонусу.
Тим часом Ірина вийшла заміж, чоловік також переїхав до неї. У Світлани народилась онучка, чому жінка невимовно зраділа. Але ця радість зіграла з заробітчанкою злий жарт.
Одного разу Ірина зателефонувала мамі та почала просити, щоб та повернулась та допомогла виховувати малу. Спочатку Світлана вагалась, адже вона вже звикла жити в іншій країні, у неї була там хороша робота. Але любов до онуки та бажання знов пізнати як це, жити в щасливій великій сім’ї – перемогли.
Повернувшись додому, жінка теж влаштувалась на роботу, оскільки не могла сидіти дома. Та роботу їй підкинула і власна дочка. Ірина зробила з матері справжню служницю. Світлані доводилось все мити, прибирати, купляти їжу за власний кошт та готувати її. Все господарство опинилось на її плечах. А ще треба було допомагати літній матусі, що жила у передмісті. Коли Світлана просила доньку долучитись, то та скаржилась, що в них немає машини, щоб ось так їздити. Напевно натякала, щоб мати віддала їй свої збереження.
Усім незадоволена Ірина змусила Світлану задуматись, тож незабаром вона вирішила повернутись до Італії. З дочкою жити – не варіант, а так може хоч заробить на власне житло.
А ви би повернулись на місці Світлани?