Усе в цьому житті має властивість закінчуватись. Сьогодні нам здається, що деякі люди з нами назавжди, а завтра вони від нас йдуть, залишаючи гіркий осад розлуки. Проте не варто шкодувати. Коли ми щось закінчуємо – автоматично даємо змогу відбутись чомусь новому.
Кожного разу, розстаючись з людиною ми відчуваємо біль. Але час лікує, треба тільки вміти відпустити та дати собі шанс жити далі. Люди завжди будуть приходити та йти, такі закони всесвіту. А хтось залишатиметься з нами роками, упродовж всього життя. Правда, таких людей будуть одиниці…
Ми не повинні звинувачувати себе і картати за те, що хтось пішов з нашого життя. У кожного свій шлях, часто на свому шляху ми зустрічаємо людей, які виконують певну місію, дають нам якийсь досвід, отримують свій та йдуть далі. Це нормально, треба розуміти, що це лише наші внутрішні прив’язки та ілюзії, до всього треба ставитись простіше і вміти приймати свою долю.
Часто ми не цінуємо те, що маємо і тягнемось до того, що насправді нам не треба. Але якщо уважно придивитись, то усі найпотрібніші люди вже поряд. Ми так звикли до їх присутності в нашому житті і почали сприймати це як належне, що навіть не можемо уявити яку роль відіграють ці люди в нашому житті.
Перестаньте триматись за людей, які не можуть приділити вам часу, подарувати вам те, що ви від них очікуєте. Вони просто не хочуть і не будуть це робити, не будуйте повітряних замків та навчіться тримати дистанцію, а не відкривати душу перед тими, хто вам на перший погляд здається посланим небесами.
Не намагайтесь суперечити долі, краще потоваришуйте з нею та прийміть усі її дари. Не тримайте силою людей та не створюйте штучних ситуацій, таким чином ви лише порушите баланс та розгніваєте всесвіт. Проте з часом вам все одно доведеться змиритись та звільнити місце для нових людей, вражень, подій. Але треба пам’ятати, що все, що не робиться – все на краще. Тому просто будьте відкриті до змін, а в пам’яті зберігайте чудові моменти з людьми, з якими вам довелось попрощатись.
А чи вмієте ви відпускати?