У Надії була сестра-близнючка. Звали її Віра. Дівчатка були дуже близькі, вони весь час були разом, ділили між собою винагороди та покарання, прикривали та захищали одна одну. Дівчатка були справжніми половинками одного цілого і вони це дуже добре відчували. Вони навіть однаково одягались вже навіть у старшому віці, коли могли обирати одяг самі. Так вони пишались тим, що народились близнючками.
Сім’я у дівчат була досить скромною, середнього достатку. Тому коли Надія вступила на бюджет, а Віра повторити її успіху не змогла, то батьки дуже засмутились. Та все одно вони платили за доньку, адже хотіли, щоб обидві дівчинки отримали гарну освіту. Віра відчувала провину та сором, це почуття її з’їдало, але перевестись на державну форму навчання дівчині так і не вдалось.
Якось під час сімейного застілля бабуся близняток хильнула зайвого та розповіла дівчатам не дуже приємну таємницю. Виявляється, після народження батьки хотіли залиши молодшу донечку у пологовому будинку, адже сумнівались, що можуть забезпечити двох дітей. Молодшою була саме Віра. Дівчину ніби вдарило блискавкою, вона не могла змиритись з цією інформацією, вона була в ярості. Її намагались заспокоїти, але все марно. Вона вважала себе небажаною та на зло забрала документи з інституту.
Щобільше, Віра у всьому звинуватила сестру. Адже якби її не було, то ніхто б і не думав полишати Віру. Вона була б єдиною улюбленою донькою, якій дісталась би вся турбота та ласка. З того моменту все перевернулось з ніг на голову, родина більше не була цілісною, у близнючок почалось роздільне життя.
Надія вийшла заміж та народила дитину. З сестрою дівчина не бачилась, аж якось випадково зустріла її у батьків. Віра лише огризнулась та розкритикувала зовнішній вигляд старшої сестри.
Наступного разу Надія побачила Віру випадково. Сталось це у торговому центрі. Віра виглядала дуже дорого, поруч йшов статний та успішний чоловік. Надія одразу ж зрозуміла, що це її чоловік. Вона хотіла було обійняти сестру, але Віра відступила та сказала, що не знає її. Наді стало дуже боляче, вона залишилась стояти на місці, споглядаючи як її сестра сідає в розкішну автівку.
Якось близнючки знову перестрілись у під’їзді батьків. Віра налетіла на Надю та почала її відчитувати та погрожувати. Вона сказала, щоб та більше не наближалась до неї на людях та не ганьбила її, адже вона виглядає як якесь зачухане страховисько. Жінки дійсно тепер відрізнялись. Надя була кучерявою від природи, майже не робила макіяж та носила простий одяг. Віра була фарбованою дівчиною з укладкою, яскравим макіяжем, лінзами та пластикою.
Надія була ображена та обурена такими словами. Вона не вважала себе гіршою, вона була звичайною жінкою, у щасливому шлюбі та з дитиною. Вона бідкалась мамі та не розуміла як її рідна сестра, яка була для неї найближчою людиною на світі, могла ось так її зненавидіти, облити лайном та перекреслити їхні стосунки. Та мати лише попросила Надю не ображатись, а дозволити сестрі бути щасливою. Сказала не підходити зайвий раз до сестри і не псувати її особистого щастя.
З того дня Надію запрошували в гості тільки тоді, коли не було Віри з чоловіком. Без попередження дівчина теж приїздити не могла. Ось так одна фраза змінила життя стількох людей та назавжди зруйнувала їхні стосунки.
А як би ви повелись на місці Надії?