Анна мала досить бідне дитинство, їх було в сім’ї аж 8,а хата була мала і тісна. Її мрією було скорше переїхати звідти та розпочати власне життя. Доля подарувала їй таку можливість дуже швидко, одразу після школи. Односільчанин Петро покликав дівчину заміж і вона не вагаючись погодилась. Він живе лише з мамою, тому для Анни це був гарний шанс вирватись зі злиднів та розпочати нове життя.
Згодом жінка народила двох синів та влаштувалась продавчинею до сільського магазину. За дітьми доглядала свекруха Марія. Жінка була мовчазна та не висловлювала своїх почуттів, але Анна її поважала та вважала гарною людиною.
Вони з Петром заробляли мало, а треба було ростити дітей, тому Анна почала задумуватись про заробітки. На це її надихнула кума, яка їздила працювати в Італію. Вона вже навіть змогла заробити дітям на машину. Весь час казала, що тут в селі Анна ніколи таких грошей не заробить. Після слів куми жінка довго вагалась та думала. З Петром стосунки у них були нейтральні, особливого кохання там не було. А діти були в надійних руках. Тому після довгих роздумів жінка таки наважилась поїхати разом з кумою за кордон.
Ось вже як декілька років Анна та її кума працювали разом в Італії. Анна доглядала стареньку бабусю та отримувала за це гарні гроші. Та от тільки кума Ольга встигла вже і хату побудувати, і машину купити, і копійку відкласти. А Анна все відправляла додому. Та все ж їй вдалось виокремити гроші на ремонт свекрушиної хати.
Куму з часом покликала додому її донька. Та вже довго була за кордоном, багато на що заробила і її діти хотіли, щоб мама відпочила та пожила нормальним життям. Тож Ольга покинула заробітки та повернулась до України. Анну ніхто додому не кликав, Петрові було відверта все одно, а інші мовчали.
Та одного разу до Анни подзвонила свекруха, сказала, що Петро вже з нею не живе, а вона погано почувається. Це насторожило Анну і вона вирушила додому.
Коли жінка повернулась до рідного села, то побачила, що свекруха дійсно вже дуже постаріла та почала хворіти. Марія впрошувала жінку залишитись, розповіла їй, що Петро вже має іншу жінку, а сама вона хоче жити з Анною та дітьми. Зізналась, що щиро їх любить і готова допомагати у чому зможе. Також бабуся віддала Анні пакунок, там лежали всі ті гроші, які Анна висилали їй з Італії протягом 10 років. Розповіла, що годувала онуків за свою пенсію, а це відкладала на майбутнє.
Тоді Анна відчула зв’язок з цією жінкою, зрозуміла, що це її рідна душа. Вони обійнялись немов матір та донька. Анна відпустила Петра та почала жити з дітьми та свекрухою. Вони жили дружно та мирно, а з часом Марія дала жінці благословення на новий шлюб, у якому народилась маленька донечка.
Минуло вже кілька років як Марії не стало. Та Анна з дітьми ходить до неї на цвинтар, часто з вдячністю та теплом її згадує і дуже за нею сумує.
А які у вас стосунки з вашою свекрухою?