Катерині 57 років. Вона самотня жінка, має лише дорослого сина. Вона народила його, коли їй було 19 років. Все, що мала, вона вклала в нього, намагалась гарно його виховати, дати йому належну освіту. Хлопець справді гарно вчився, навіть закінчив університет з відзнакою та влаштувався на престижну роботу, збирався їхати до Європи. Жінка дуже пишалась своїм сином та ніколи не шкодувала про те, що мусила багато в чому собі відмовити. Катерина дійсно багато чого не мала, ніде толком не була і сім’ю не змогла створити. Але вона мала свого найріднішого та найкращого сина Сергія.
Єдине, що турбувало Катерину – це те, що в Сергія досі не було сім’ї. Але син завжди заспокоював її та казав, що ще встигне знайти собі гідну жінку. Стосунки у чоловіка дійсно були, причому не мало. Та до одруження так і не дійшло. Проте Катерина розуміла, що зараз такі часи і молодь навчилась жити для себе, досягати успіху, дивитись світ і лише тоді йти на такий відповідальний крок як створення сім’ї.
Якось Катерина поверталась додому і почула, що її хтось кличе. Жінка озирнулась та побачила перед собою молоду дівчину та маленького хлопчика. Дівчина сказала, що її звуть Мар’яна, а хлопчик поряд – це Василько, син Сергія. Катерина стояла шокована та приголомшена цією новиною. Мар’яна розповіла, що виховує хлопчика самостійно і нічого не хоче ані від Сергія, ані від його матері. Вона просто хотіла повідомити бабці, що у неї є онук, адже вона має право це знати. Дівчина лише залишила
Шокована жінка побігла додому. Вона хотіла скорше розпитати у сина, що ж це за така Мар’яна та чому він нічого не казав про сина. Хоча, Катерина мало вірила в цю історію, але щось всередині їй підказувало, що цей маленький Василько все ж таки їй не чужий.
Вдома виявилось, що у Сергія таки була така дівчина, але він не мав жодних серйозних намірів та не збирався з нею одружуватись. Та й він не був впевнений. що та дитина від нього. Тоді ж вони з Мар’яною розійшлись і більше ніколи не бачились.
Ось Катя таки не витримала і вирішила подзвонити незнайомці. Та розповіла, що хлопчику вже 5 років і він ходить до садочка. Допомоги Мар’яна не потребувала, але вона вважала справедливим повідомити Катерині цю інформацію. Дівчина довго вагалась, проте подумала, що на місці Катерини хотіла б знати. Тому і пішла шукати з нею зустрічі. Тож дівчина сказала, що буде рада, якщо у Василька буде ще одна бабуся. На цьому їх розмова завершилась.
Тепер Катерина не знаходить собі місця і думає-гадає – вірити незнайомці, приймати того онука? Чи може він їй таки чужий?
А ви би як вчинили на місці нашої героїні?