У малої Марічки склалась дуже важка доля. Батько покинув її з мамою просто на новорічні свята, пішов до іншої сім’ї. Марічці довго не вкладалось це в голові, вона дуже переживала. А от її мама зреагувала напрочуд стримано. Жінка майже не говорила про це, наче намагалась удати, що так і має бути, що вона живе далі. Але насправді Марійчина мама просто тримала це в собі, біль роз’їдав її зсередини і врешті вона не витримала цього пекла. Одного вечора жінка наковталась таблеток та пішла спати.
На ранок мала Марічка прокинулась та побігла будити матусю. Мама не прокидалась, тому дівчинка подумала, що вона ще хоче відпочити і пішла шукати собі щось поїсти в холодильнику. Після сніданку Марічка повторила спробу розбудити маму, але безуспішно. Мала просто притулилась до неї і заснула поруч. Пройшло декілька годин і дівчина прокинулась від того, що їй дуже холодно. Глянувши на маму, вона зрозуміла, що стало причиною цього холоду. Марічка почала усвідомлювати що трапилось.
Марійчин німий шок перервав стукіт у двері. Дівчинка кинулась до дверей, на порозі стояла її тітка Галя, мамина сестра. Вона почала розпитувати про те, куди поділась її старша сестра, чому вона не підіймає слухавки. Маленька Марічка почала гірко плакати та метушливо показувати тітці у сторону спальні, вона хотіла щось пояснити, але їй так і не вдалось витиснути з себе ані звуку, окрім схлипувань.
Галина була самотньою жінкою і дітей мати не могла. Тому вона радо приютила племінницю та прийняла її як рідну доньку. Вона давала дівчинці все необхідне та намагалась піклуватись про неї. От лише після трагедії так і не вдалось змусити Марічку заговорити. Вони вже до кого тільки не звертались. Так пройшло декілька років.
Однієї сніжної зими Галина забрала Марічку з парку, де дівчинка каталась на санках, щоб поїхати разом за продуктами. Вони приїхали до супермаркету та біля входу побачили рудого вуличного кота, який самотньо мерз. Марічка одразу звернула на нього увагу і показала тітці, щоб та сама йшла в магазин. Галина дозволила дівчинці почекати її на вулиці. Марічка підійшла до чотирилапого та міцно його обійняла, він притулився до неї і щокою дівчинки покотилась сльоза. Аж раптом з магазину вийшла Галина, кинулась до малої та швидко забрала її до машини. Тітка пояснила, що кіт цей брудний і рухати його не можна.
І тут сталось неочікуване. Марічка щосили почала кричати, що не можна залишати котика на вулиці в мороз, що це тепер її кіт і вона його не залишить. Шокована та щаслива водночас Галина кинулась до кота, взяла його в машину та віддала Марічці. Котик міцно притиснувся до дівчинки. Галина обійняла її і крізь сльози прошепотіла, що треба було зробити це раніше…
Ось так одразу три скривджені душі стали щасливими та знайшли відраду.
Чи доводилось вам бути свідком таких історій?