Того дня Наталя поверталася з роботи надзвичайно пізно. Вона працювала у перукарні, а потім ще мала там прибирати. Поки зайшла до магазину, на годиннику вже була 9 вечора. Додому повернулась з величезними пакетами й геть безсила.
Коли чоловік почув скрип ключа у дверях, мерщій відклав пульт від телевізора та поспішив зустрічати дружину. Вона навіть роззутися не встигла, як він запитав:
– А чим ми сьогодні вечеряти будемо?
З цими словами він поліз нишпорити у пакетах. Микола вже 3 місяці сидів без роботи. Це були важкі часи, з минулої посади його звільнили, а знайти щось нове поки не вдалося. З самого початку він хоч за якийсь підробіток брався, а потім побачив, що Наталя все на своїх плечах може тягнути й покинув всі спроби. Сказав, що роботу буде навесні шукати, а зиму треба перечекати. Наталя, як хороша дружина намагалася його підтримувати та допомагати. Жодного кривого слова не казала. Але потім чоловік геть розпустився. Він цілісінькими днями сидів вдома та дивився телевізор, навіть по господарству не намагався допомагати.
Того ж вечора, вона просто тихо зібрала речі, забрала пакети з продуктами та поїхала до сестри. Найгірше, що Микола навіть їй не зателефонував. Йому було просто байдуже. Подзвонив лише через декілька тижнів, коли зрозумів, що самостійно жити дуже важко. Почав скаржитися, казав що сумує. Йому мама допомагала, а він навіть резюме розіслав. Сказав, що порядна жінка так свого чоловіка не кинула б. Наталя це все вислухала, а потім просто поклала слухавку.
Вона більше не хотіла терпіти такого ставлення. Тим паче вона нещодавно познайомилася з Юрієм – дуже цікавим та перспективним чоловіком, який працює поруч з їх салоном краси.
Як би ви вчинили на місці Наталі?