Сьогодні я прямо обурювалася. Говорили по телефону з подругою дитинства, вітала її з третім заміжжям. З Ірою ми разом вчилися в школі тоді дуже дружили, після того, як почались вчитися у різних інститутах, стали не такі близькі, але все-одно відносини збереглися.Так ось, обговорювали її весілля і те, як діти сприймають її нового чоловіка. А їх у неї двоє: 15-річний син і 5-річна дочка. І раптом чую, як вона каже: “Мамо, зменш, будь ласка, газ на плиті”. Я зраділа, що у Іри гостює її мати і кажу, передавай від мене привіт. А вона і відповідає:
«Ні, це не моя мама, це мати чоловіка зараз в гостях у нас».
До слова, у всіх попередніх Іриних чоловіків теж були мами, їх вона теж називала мамами, матусями, мамулями. Мене це завжди жахливо дратувало. Коли подруга познайомилася з першим чоловіком через пару тижнів були оглядини з його батьками. Після першого ж знайомства Іра почала називати його мати мамою. Я їй говорила:
«Як ти можеш чужу жінку називати мамою? Вона ж ніхто тобі. Можливо, навіть не стане свекрухою! У тебе ж тільки одна мати! Хіба твоя мама на таке не ображається?»
«Не ображається! Зате Андрій задоволений і свекруха на сьомому небі від щастя! – пояснювала Іра. – А якщо свекруха задоволена, значить, і шлюб буде міцним».
Та, певно, прогадала подруга, тому що через три роки після шлюбу з Андрієм сім’я розпалася. І після того, як вони розлучилися, Іра ні разу не спілкувалася зі свекрухою. Навіть не дивлячись на те, що у неї дитина від Андрія є! Мати колишнього чоловіка зовсім не цікавиться онуком, нібито його немає і ніколи не було.
Як на мене, мамою можна назвати лише ту, яка тебе виростила, допомагала, підтримувала, не спала ночами, хвилюючись і переживаючи за своє дитя. Це – мама НАЗАВЖДИ, а не на коротко відведений час. Це суто моя думка. Я ось, наприклад, називаю свекруху на ім’я та по батькові і у нас при цьому чудові відносини. Не думаю, що називаючи її мамою, ми б стали куди більш краще ладнати.
А ви що думаєте з цього приводу?