Олександра завжди щиро любила дітей. Ще в студентські роки готова була пожертвувати дискотекою заради тихого спокійного вечора з малюком старшої сестри.
– Сашко, та йди з друзями погуляй! Що тобі серед підгузків і пелюшок нудьгувати Я сама впораюся.
– Не хочу! Що я забула в тому клубі! Краще з Оленкою посиджу. Сама знаєш, як я її люблю.
Коли дівчина зустріла кохання свого життя, то тільки й мріяла про те, як створить з Володею власну щасливу і багатодітну сім’ю. От тільки малюки в плани її обранця зовсім не входили.
Саша про це дізналася одразу після весілля. Спершу терпіла, сподівалася на те, що чоловік змінить свою думку, подорослішає, дозріє і сам захоче стати батьком. Але роки минали, а Володя твердо стояв на своєму.
– Любий, ну що ж то за сім’я без дітей? Я так мрію стати мамою. Невже тобі не хочеться чути вдома дитячий сміх, тупіт маленьких ніжок… Це ж так прекрасно.
– Досить вже, Сашо! Я ніколи не передумаю, зрозумій вже нарешті. Якщо тобі так важко прийняти це, тоді я тебе відпускаю. Розлучимося — і народжуй хоч дюжину.
Сказати, що жінка в той момент відчувала себе дуже розгубленою — нічого не сказати.
Все, про що вона мріяла, виявилося порожньою ілюзією, а її ідеальний чоловік — звичайнісіньким егоїстом. На нього не діяли навіть сльози Саші.
Ось їй і довелося робити вибір. Олександра таки наважилася народити дитину. Від Володі… От тільки його про це повідомляти дівчина навіть не збиралася.
Минуло кілька місяців і Саша почула найзаповітніші слова в своєму житті:
– Вітаю Вас! Зовсім скоро Ви станете мамою.
Радості не було меж. Про дитину вона ще нікому не розповідала – ще не час. Головне, що вона на сьомому небі від щастя. І було б непогано, якби цю радість з нею розділив Володя.
Коли животик став помітним, Саша наважилася поговорити з чоловіком. Вона думала, що крижане серце майбутнього татуся розтане і він щиро зрадіє цій новині. Але Володя залишався незворушним. Він тільки розлютився на дружину, сказав, що бачити її більше не хоче і пішов з дому.
Саша спохмурніла. Вона розуміла, що Володя не стрибатиме тут від щастя, але все ж, він міг хоча б вдати, що йому теж приємно від такої звістки.
Додому Володя так більше і не повертався. Його не цікавила ні доля дружини, ні його маленької донечки.
Олександра у відчай не впадала. Все ж таки вона зробила свій вибір. А дитину якось і сама на ноги поставить.
Спочатку неабияк допомагали батьки. Тоді стало легше. Саша ввійшла у ритм і навіть повернулася на роботу. Фінансове становище покращилося і для доні навіть вдалося найняти няню.
Деякий час після розлучення Олександра ще писала чоловікові, намагалася листуватися з ним, надсилала фото малечі, але йому до цього діла не було.
12 років свого життя Саша витратила на невдячного егоїста, який думав тільки про себе. Він вибрав волю та безвідповідальність, коли мова зайшла за сім’ю і дітей. Такий у народі називаються боягузами. Ось таким і виявився її Володя.
Скоро жінка подаватиме на аліменти. Така безсоромність колишнього не може залишитися без покарання.
Зараз Саша не жаліє ні про що. Вона дбає про улюблену доньку і паралельно будує собі кар’єру. Та й Володимир, здається, не бідує. Він живе у своє задоволення. Уже вдруге встиг женитися і зараз живе з нею. Але найбільша іронія в тому, що нова обраниця Володі прийшла до нього з трьома своїми дітьми. Ось так у житті буває.
Тепер Саша точно піде до суду і подасть на аліменти: якщо може утримувати трьох чужих малюків, то і на рідну доньку гроші знайде.
А як на місці Саші вчинили б ви?