– Хочеш на Мироську квартиру переписати? Геть здуріла! Зробиш це, то я від тебе відречуся. Нема квартири – нема в мене матері.
– Артемчику, та побійся Бога! Що ж ти таке говориш? Сам знаєш, сестрі ця квартира потрібніша! У неї ж 3 діток.
– Плювати я хотів на все це? А ти подумала, де я житиму з Іриною?
Артур одягнув куртку, шапку та голосно грюкнув дверима. А пані Тося залишилася сама на кухні. Розридалася, як мала дитина. Хотіла якраз повечеряти, а після такої розмови шматок в горло не ліз.
Згадала собі часи, коли невтомно гарувала на заводі, щоб у її синочка та доні було все, про що вони тільки мріяли. Десять років тому не стало її чоловіка Миколи. Він завжди був поруч, оберігав, допомагав, а тепер їй все самій доводиться робити… Та на що тільки не підеш, заради дітей?
Артем знав доброту і відданість матері, от собі активно тим і користувався. Завжди просив гроші у мами на нічні клуби, ресторани, гулянки з друзями. А потім в рух пішла машина. При чому новесенька, з салону, останнього року випуск. Та і чесно кажучи, перша дружина була така ж – лінива, не вміла нічого робити по господарстві. Хіба прийде, зробить оченятка, як у котика з мультика “Шрек” та випрошує гроші. То треба на салон краси, нову сукню, відпочинок з подругами.
А потім прийшла додому, забрала всі свої речі та поїхала геть. Мовляв, знайшла собі багатшого кавалера, який зможе її і на Мальдіви відвезти, і нову автівку з особистим водієм подарувати.
Мирося – повна протилежність. Дівчина старанно навчалася у школі, влітку починала вже підпрацьовувати офіціанткою у місцевому кафе. Зуміла вступити на державну форму, всю стипендію віддавала матусі, щоб та упила собі продукти й ліки. Зараз дівчина живе зі своїм чоловіком Орестом, виховують трьох донечок. Бабуся інколи намагається дати внучкам гроші на косметику чи одяг, але дівчатка відмовляються.
І зараз пані Ірина розуміє, що краще віддати цю квартиру Миросі. Адже їх у родині 5 людей, тісняться у двокімнатній квартирці, а тут місця всім вистачить. Тільки син Артем категорично проти. Зараз у нього є нова пасія – Ірина, яка нічим не краща за попередню дівчину.
– Я ж тобі машину купила. Артеме, ти один, а їх п’ятеро. У твоєї Іри є квартира, я знаю, ти в неї ночуєш. Подумай не тільки про себе!
– Мені байдуже. Ну тоді поділи цю квартиру порівно. Якщо так Мирославу любиш, то переїдь жити до неї!
Після тої розмови пані Тося переконалася остаточно – квартира буде передарована доньці. А син нехай вирішує свої проблеми самостійно. Адже йому ніхто не винен, що у 30 років не може подумати про своє майбутнє.
А ви погоджуєтеся з такою думкою? Жінка вчинила правильно?