Якось мені зателефонувала мама. Я не могла розібрати її слова, бо вона аж заходилася від сліз.
– Вони! Знову прийшли! Як сарана накинулися на мої харчі й навіть дякую не сказали! – жалілась мати.
– Як знову? Це що на постійній основі таке?
– А ти як думала? Щойно почалась війна вони всі, як один до мене на все готове! Що не покладу в холодильник – все з’їдять! Сил більше нема готувати!
Спершу введу вас у курс справи.
Ми з братом та батьками жили в селі. Батька рано не стало через ваду серця, мені тоді було 10, а Володі 8 років. Мати вирішила повністю перемикнутися на нас, мріяла поставити на ноги, щоб ми в люди вийшли. І до того ж гляділа за невеликою господаркою.
Вдруге заміж вона так і не вийшла. Минули роки. Я закінчила училище, першою заміж вийшла. Чоловік мій був зі сусіднього села, тож я пішла в невістки й рік за роком у нас народились дві дівчинки.
Брат своє навчання закинув ще на другому курсі. Влаштувався спочатку на СТО, потім трохи вантажником працював. Згодом і брат мій одружився. Але вибрав собі, м’яко кажучи, непутящу дівчину: з неї ні господиня ніяка і мала вона не найкращий вигляд.
Горе пополам батьки допомогли й купили для них стару хату. Не знаю, що найшло на них, але вони почали плодитися, як ті кролі. Вже п’ятеро дітей народили, вагітна шостим.
Брат приносить якусь там зарплату, але й держава виділяє якісь кошти. І все наче нічого, якби вони не витрачали свої гроші на всякі дурниці. То ікру купують, то дорогі сири, то червону рибу.
Я цього не знала поки матір якось нишком не розповіла.
Але дорогенькі, коли я прийшла якось до них, то в хаті навіть пачки гречки чи рису не було! Це ж елементарні бюджетні продукти. Як так може бути? Що ж вони їдять? Та вихід з положення вони одразу знайшли.
З початком війни у брата зменшилась зарплата. Він придумав приводити до матері свою сімейку на обід чи вечерю, а деколи на обидва. Моя мати дуже добра жінка, спочатку вона думала, що це просто тимчасово, але вони все частіше почали приходити, тепер бачить їх щодня бачить.
До того ж брат не дає грошей на продукти, напевно думає, що якщо матір, то все буде безплатно. А мама вже у відчаї не знає, як їй відмовити наступного разу, бо втомилася цілими для готувати на них всіх.
Як тоді бути у такій ситуації? Хто має поговорити з чоловіком?