Я втратила дар мови. Мій коханий вже 15 хвилин плутано пояснював, що вони з моєю сестрою після цієї вечірки зустрічалися вже кілька разів і … схоже це любов!

– Вітаю тебе, сестричко! З днем народження! – галасливо прощебетала мені двоюрідна сестра Світлана.

– Дякую тобі, люба! Зможеш сьогодні завітати до мене?

Так хочу познайомити тебе зі Стасом, разом ми понад трьох місяців, та й він буде не сам, а з другом своїм. Людей буде не багато, тому має бути атмосферно.

– Звісно що я буду, хіба таке можна пропустити? А той друг твого хлопця красивий? – запитала Світлана.

– Якщо чесно, то я толком і не знаю, адже він мене теж не знає, ми не бачилися ніколи. Стас каже, що його друга постійно з ним плутають, тому думаю, що він дуже красивий.

– Якщо так, то я навіть одягну найгарнішу сукню! Тоді до вечора!

Я задоволена, адже мій день народження минув на ура. Усі гості здружилися і постійно розмовляли, а Світлані сподобався друг Стаса Михайло. Так, він був не таким балакучим, як мій хлопець, проте виглядав солідно. Навіть мені він дуже сподобався.

Після крутої вечірки усі пороз’їжджалися по домівках, а  за тиждень я взагалі пошкодувала, що провела все так. Мій коханий Стас не знав куди очей подіти, так зашарівся багрянцем, що я його ледь впізнала. Після мого дня народження ми до цього випадку і не бачилися, бо у нього все не було часу, кудись поспішав і щось вирішував, та я не звертала на це увагу. Стас сказав, що у нас буде серйозна розмова відразу, хоча він 15 хвилин не міг нічого толком пояснити. Нарешті наважився і сказав, зустрічався декілька разів на тижні з моєю сестрою – Світланою, тому думає, що закохався.

Мені так хотілося влаштувати розбір польотів, але не стала, адже розуміла, що це не мій спосіб вирішувати конфлікти. Просто пішла від нього.

Ще декілька місяців після тієї події сестра і Стас постійно писали мені смс, де благали про пробачення та помилування. Звісно, я змогла пробачити бо минуло чимало часу, а ще й навіть заспокоїлася і зрозуміла, що все що не робиться – усе на краще.

Минув рік і я вже спокійно спілкувалася зі Світланою і її майбутнім чоловіком Стасом, так мені було не відразу приємно проводити час у цій компанії, але я мала нагоду краще пізнати Михайла.

Саме Мишко і став тим чоловіком на якого я так довго чекала. Його турбота та увага про мене полонила і моє серце, тому ми з ним одружилися, коли минуло 8 місяців після весілля сестри і мого колишнього хлопця.

Тепер, вже минуло три роки після нашого весілля, а ми проводимо не рідко час сім’ями, але якщо бути точною – проводили, бо вчорашній день все розставив на свої місця.

А річ у тім, що вчора була четверта річниця весілля Світлани зі Стасом, тому вони нас запросили на гостину. Все було досить добре, всі трохи випили, жартували та гарно проводили час, але Стас вирішив потягнути мене танцювати.

– Слухай, ми раніше зустрічалися, тепер взагалі є  родичами, це точно потрібно відсвяткувати гарним танцем та обіймами – сказав він.

– Чому і ні – засміялася я. – Давно вже  не танцювала!

Мені здавалося, що ми досить культурно та граційно рухалися під музику, а коли перестали танцювати, то тепло обнялися, як родичі. Мій Мишко навіть поплескав. Декілька людей ще, окрім мого чоловіка бачили цей танець, а сама Світлана у цей час десь вийшла.

Я прокинулася сьогодні від телефонного дзвінка сестри:

– Привіт, Світланко, ти чому так рано? – запитала я ще сонним голосом.

– Від кого від кого, а від тебе взагалі не чекала такого! Тобі свого чоловіка мало, то ти ще і мого хочеш собі забрати? Для чого ти це робиш? – закричала Світлана. – Я тебе попереджаю! Більше навіть не підходь до мого Стаса!

– Ти, явно щось не так зрозуміла і зараз говориш, бо забирати чужих чоловіків – твоя стихія, зовсім не моя! Краще заспокойся, а тоді вже телефонуй. – Відповіла для сестри та вибила.

Вирішила поділитися емоціями з чоловіком:

– Знаєш що? Світлана вирішила мене до Стаса приревнувати!

– Хтось їй з гостей розповів про твій танець з її чоловіком, ось вона і злиться, – позіхаючи відповів Мишко. – Ти не хвилюйся, спи краще, зовсім рано ще.

Мені стало дійсно на момент соромно і я навіть хотіла зателефонувати, аби попросити пробачення у Світлани, але Михайло сказав:

– Тобі нема за що себе картати. Заспокойся і спи, кохана. Якщо вона хоч трішки думає, то все зрозуміє і сама зателефонує тобі.

Дійсно так і є, для чого мені хвилюватися, коли нема чому.

А ви маєте таких сестер?