Мої родичі та близькі люди взагалі не можуть зрозуміти мого вчинку, тому постійно осуджують та жваво обговорюють.
Та річ у тім, що багато хто всиновлює дітей з дитбудинку, а мені здалося правильним забрати одну бабусю з будинку для пристарілих.
Абсолютно всі знайомі мені говорили одне і теж саме.
– Ми живемо і так не у розкошах, бо часи важкі, а ти свідомо береш на свої плечі ще один тягар.
Та я все одно була переконана у тому, що все роблю так, як слід. Дійсно, мені прикро від того, що родичі почали думати про мене, як про нахлібницю. Коли я до них телефонувала, то вони часто не підіймали слухавки, бо думали, що я буду у них щось просити.
До цього моменту ми жили з двома доньками і моєю мамою. На жаль, мама померла вже 8 місяців тому. Нам стало важко пережити цю втрату, адже ми її дуже любили і завжди раділи тому, що маємо змогу жити під одним дахом з такою мудрою людиною.
Я з доньками вирішили, що у нас є вдосталь сил для того, аби комусь допомогти, тому і вирішили так зробити.
У шкільні роки у мене зав’язалася міцна дружба з однокласником, який за свої 30 років так і не зміг збудувати для себе нормального життя. Мені було важко дивитися за тим, як він постійно забирає пенсію у своєї мами, а коли вона перестала йому її давати, то виставив жінку за двері, а квартиру переоформив на себе завчасно. Він жив декілька років без жодної думки про свою маму, а гроші вторговані за квартиру постійно пропивав.
Його маму – тітку Раю, ясна річ, я знаю ще з дитинства. Коли вона була у домі для пристарілих ми з доньками часто навідували її і купували багато різної смакоти, а жінка дуже раділа, коли ми приходили, адже ніхто не згадував про неї, окрім нас.
Доньки підтримали моє рішення – забрати тітку Раю до себе, а моя Тетяна, якій 4 роки навіть закричала:
– Ура, у нас знову буде бабуся!
Наша нова бабуся довго не могла повірити у те, що ми хочемо забрати її до себе. Тиждень плакала, тому заспокоювали, як могли.
Вже промайнуло два місяці, як ми живемо разом. Дівчатка мої задоволені, а мені дуже приємно, що зуміла виростити таких чудових діток.
Бабуся Рая, хоч і розміняла вже 8 десяток, але постійно прокидається о 6 ранку і йде на кухню, аби здивувати нам смачнющим та здоровим сніданком.
Ми постійно її просимо відпочити, а вона невпинно прибирає, готує, пере, прасує, з моїми дівчатками вчить уроки, адже у минулому була педагогом. Навіть усі свої гроші постійно віддає мені, адже каже, що я маю платити за комунальні та купувати продукти.
Про родичів своїх говорити мені зовсім не хочеться, адже вони стали зовсім чужі.
А ви змогли б забрати бабусю з дому для людей похилого віку?