Завдяки цій притчі ви точно станете кращою людиною, адже вона наявно показує усю суть життя.
Султан мав чотирьох жінок, але наймолодшу з них він найбільше любив, бо вона була дуже ніжною та ласкавою. За це Султан не шкодував для неї нічого: найкращий одяг, коштовності, найрозкішніші кімнати – усе для неї.
Та третю дружину він теж любив, адже вона була найгарнішою з-поміж усіх. Вона була для нього оберегом, адже брав її у всі свої походи саме її. Навіть могутній Султан боявся втратити її, хвилювався, аби вона не втекла.
Друга дружина теж була улюбленицею свого чоловіка. Вона причарувала своїм розумом та хитрістю. Навіть, коли сам Султан не міг вирішити якусь із своїх проблем, то питав поради у цієї жінки.
Та ось тільки першу дружину, яка була найстаршою, Султан взагалі не любив. Вона була дружиною його рідного брата, який загинув, тому отримав її у спадок. Бідолашна інка дуже поважала Султана і ніколи навіть кривого слова про нього не мовила. Завжди старалася робити все можливе для розквіту держави, якою керує Султан.
Султан занедужав і тому почав розмірковувати про минуле та про свої досягнення. Згадав він і про своїх дружин.
Вирішив покликати свою улюбленицю – четверту дружину:
– Ти знаєш про щирість моєї любові до тебе, також ти відчуваєш мою любов і досі. Завжди я для тебе віддавав найкраще. Тому, хочу запитати чи готова ти покинути зі мною цей світ і вирушити до Бога?
– Таке питаєш. Звичайно, що я не зроблю цього, бо ще дуже молода і хочу жити.
Ці слова дуже розізлили Султана, тому він наказав своїй дружині вийти і покликати третю дружину..
– Твоя краса постійно стоїть перед моїми очима, ти завжди була біля мене, а зараз коли я можу покинути цей світ ти підеш зі мною?
– Ні! – відповіла його третя дружина. Після твоєї смерті я ще раз одружуся і буду далі насолоджуватися красою цього життя.
Султанові стало зле, адже він не очікував такої зухвалості.
Тоді він запитав свою другу дружину:
– Я тобі довіряв усі свої справи і разом ми обирали долю не однієї події, а зараз, чи погодишся ти піти зі мною в інший світ і там бути теж разом?
– Султане, вибач, але цього разу я тобі точно не допоможу. Тому, я тебе просто з почестями поховаю.
Султан затривожився, йому здалося, що у його серце засадила дуже гострий кинджал і почали ним шматувати душу.
Тоді, він насмілився викликати першу жінку, яку ніколи не кликав до себе в покої:
– Жінко, я знаю, що ніколи не був ніжний з тобою, але чи змогла б ти мені це пробачити і піти зі мною до небес?
– Я піду з тобою туди, куди ти мене поведеш і буду поруч з тобою до кінця! – промовила перша дружина.
Перша дружина значно змарніла з того моменту, як Султан захворів, жінка дуже хвилювалася про нього і хотіла якось допомогти, але не знала, як.
У кожного з нас є чотири дружини.
Наша четверта дружина – це наше тіло; воно виглядає рівно так, скільки ми працюємо над ним, як тільки ми помираємо, то тіло нам вже не потрібне.
Наша третя дружина – це наша кар’єра, гроші, соціальне становище.Після смерті усе те, що ми встигли заробити за життя перейде комусь іншому.
Наша друга дружина – це наша сім’я і родичі. Так, разом з родичами ми можемо з’їсти не один пуд солі, постійно бути разом, але після нашої смерті вони тільки те й можуть, що шанобливо поховати.
І наша перша дружина – це наша душа. На жаль, у гонитві за іншими факторами ми взагалі забуваємо про її важливість для нас. Чомусь ми вважаємо, що зараз важливіше щось або хтось інший, але не те, що відбувається на нашій душі. А саме душа і буже завжди з нами від народження, а у потойбіччі вона нас не покине.
А яку мораль для себе винесли ви з цієї притчі?