Друзі згадують музиканта теплими словами.
У війні проти РФ на сході загинув 40-річний музикант, режисер і диригент Київської опери Костянтин Старовицький. Він отримав смертельне поранення під час ворожого обстрілу на Краматорському напрямку. У нього залишилися дочка, дружина та літня мама. Про загибель колеги повідомили у Київській опері, де чоловік працював до війни.
Про це пише видання Обозреватель.
“Ще одна непоправна втрата для української культури, для нашого театру, зокрема. Загинув, захищаючи країну, Костянтин Старовицький, наш колега, який у Київській опері був артистом оркестру, а згодом — диригентом-постановником опери Г. Доніцетті “Ріта” і одним із постановників та авторів перекладу українською опери Дж. Россіні “Шлюбний вексель”, — йдеться в повідомленні Київської опери.
Друзі диригента в коментарях під дописом розповіли, що до початку повномасштабного вторгнення РФ до України він допомагав облаштовувати бомбосховища у Києві, а потім пішов на фронт.
“Талановитий, щирий! Ми зустрілись востаннє напередодні війни. Здається, це було 22 лютого… Всі бомбосховища тоді звільняли від зайвих речей, готуючи до роботи. У нас і досі зберігається реквізит тієї самої “Ріти”, який він тоді нам завіз… Реквізит зберегли…”, — прокоментувала Інна Гончарова.
Лада Шиленко, режисерка-постановниця кількох спільних із Костянтином Старовицьким спектаклів, розповідає, що познайомилася з ним 2014 року у стінах Національної музичної академії.
Костянтин разом із Ладою Шиленко брали участь у фестивалі “Оперний Вікенд” на сцені Малої опери. Він був диригентом фестивалю і працював над трьома виставами: містичною трагедією “Медіум” Дж. Менотті, зінгшпілем (форма музичного спектаклю) “Бастьєн і Бастьєнна” Моцарта та комедією “Ріта”.
Уже 2020 року вони розробляли постановку “Весільного векселя” Дж. Россіні на сцені Національної оперети України в межах конкурсу Musical Art Project. Потім ця вистава увійшла до репертуару Київської опери.
Друзі та колеги Костянтина також зазначають, що він був дуже добрим, талановитим музикантом.
“Ми навчалися з ним у Національній музичній академії України. Коли я вступив туди, на першому курсі ми з Костею робили спільний проєкт, він тоді диригував, хоча сам за освітою фаготист. Вже під час нашого навчання він почав вивчати диригування. І це був його перший досвід як диригента. Ми тоді ставили оперу Россіні “Шлюбний вексель”. Для нас це була важлива практика. Потім ми з ним перетиналися не один раз, спілкувалися. Він був дуже чуйним. Для нього не було питанням щось спробувати, вирішити, з кимось зустрітися, просто працювати на ентузіазмі. Він творчий, відкритий, довкола нього завжди було дуже багато друзів, колег”, – розповідає про нього Роман Побійний.
“З нашого боку як не диригент, то співак, як не актор, то спортсмен, айтішник, інженер, викладач, фермер, тракторист… А з того боку вагнерівці, що засуджені довічно за вбивства дітей або рідної матері. Ще одна непоправна втрата для української культури, для нашого театру, зокрема”, — написала Ірина Діденко.