Мою прабабуся звали Олена, з нею жив великий пес, якого звали Василь. Бабусі Олені було 86, але вона зберегла бадьорість духу і тіла, сама справлялася з домашніми справами, готувала частування для онуків і доглядала Василя. Пес же ніяк не хотів змиритися з тим, що жінка похилого віку робить стільки справ, тому варто було бабусі почати прибирання, Василь хапав зубами ганчірку і щосили намагався допомогти господині. Іноді його спроби мити підлогу призводили до хорошого результату.
Сподобалася стаття? Підписуйтеся на канал, щоб читати більше корисного контенту https://t.me/+On4TH8CvEjplMjA6
Василь завжди супроводжував господиню до магазину. Бабуся таким чином і запаси поповнювала, і собаку вигулювала. Бабуся була невисокою і худенькою, поряд з нею крокував величезний пес, який був куди більший за стареньку. Незвичайна парочка завжди привертала увагу перехожих. У магазині Василь тримав у зубах пакет, до якого бабуся складала продукти. Віддавав пакет пес тільки на касі, щоб Олена змогла розплатитися, а потім ніс до самого будинку і відпускав лише після того, як доносив до кухні.
Пес завжди і в усьому допомагав бабусі, беззаперечно виконував усі її команди. Іноді Василь вирушав до крамниці самостійно. У маленькому місті всі його знали і були впевнені, що він не чіпатиме ні дітей, ні дорослих, ні інших тварин. Зовні пес справляє враження похмурої тварини, але був добре вихований, завжди радів зустрічі зі знайомими людьми і навіть допомагав їм донести додому пакети з магазину.
Коли бабуся почувала себе погано, Василь вирушав до аптеки за ліками. Всі продавці та провізори в районі собаку знали, а він знав їх і точно розумів, куди йому треба йти. Гроші та записку з назвою ліків бабуся клала у пакет, Василь ніс його в аптеку.
Провізор у найближчій до будинку аптеці з Василем був знайомий, завжди з ним вітався, а пес кивав на знак вітання та віддавав пакет із грошима та списком. Отримавши все необхідне, Василь прямував додому, щоб сісти поруч із господинею та подивитися її улюблені серіали.
Коли Олена стала слабкою, Василь взявся за нею доглядати. Пес приносив їй тапочки та халат, ходив в аптеку та магазин за продуктами. До магазину він також ходив із пакетом. У якому була записка та гроші, завжди кивком вітався з продавцями і терпляче чекав, доки вони наповнять пакет усім необхідним. Бабуся та її пес були нерозлучні.
Смерть бабусі Василь переживав тяжко. У нього не було сліз, але й без них було зрозуміло, що він журиться. Без Олени Василь прожив лише кілька тижнів, а потім вирушив слідом за господинею.