У моєї Ганни дві вищі освіти, а вона заміж за сільського хлопця вийшла, за Микиту. Познайомились десь на сільськогосподарській конференції. Що ми могли зробити? Кохання у них. І поїхала Анюта наша за коханим у село. Добре хоч, що не дуже далеко від столиці.
Молоді твердо сказали: весілля робити не хочуть. Пішли розписались, у гори на відпочинок з’їздили та поїхали жити в село, до Микитиних батьків. У них два будинки на подвір’ї, молодим віддали новий. Три роки минуло, Ганна вже й мамою стала. Ми з чоловіком на роботі ще, і так ці події у світі закрутилися, що ми ніяк не могли вибратися до сватів та дітей. А донька із зятем та донечкою у нас іноді бували: у них своя машина.
Так от, відгукнулися ми на запрошення сватів і дітей. Та й поїхали на всі вихідні, яких тоді випало три поспіль, на гостини. Все там добре у нашої донечки: і свати люди добрі, і чоловік Анну нашу любить, і внучка гарненька росте.
Але те, що я побачила… Вже місяць викинути з голови це не можу! Приїхали ми ближче до вечері. З подарунками для всіх, звісно. Нас гостинно всадили за стіл, батьки Микити теж у дім до молодих прийшли. Дочка на стіл здоровенну сковорідку зі смаженою на салі картоплею поставила, до неї подала бутерброди – хліб із салом та солоним огірком. Ще були соління і салати, олів’є зі свіжих овочів, смажена курка. На мене – надто для вечері.
Ганна ніколи так не харчувалася, доки у місті жила. А на десерт донька принесла скибочки білого батона, намазані олією, прибиті цукром і з молоком. Ну як так можна після такої ситної вечері? Та це ще нічого. Ось ранок. Ми з чоловіком близько восьми прокинулися, а ніхто вже давно не спав. Хоч і вихідні. Нас запросили снідати. Я думала, будуть якісь сирники та кава, але я помилялася. Як дочка готувала сніданок, я спостерігала і слова не могла казати. Жир на сковорідку, потім кружальцями домашню ковбасу, а поверх – штук 12 яєць.
Ну а на десерт – так, на десерт була кава. Обідали борщем. У каструлі з борщем плавала, крім ребер, ціла курка, і ложка в тому борщі стояла від жиру. Подали донька зі свахою борщ зі сметаною. На друге – вареники з картоплею та капустою, заправлені шкварками. Як я чекала вечора неділі, щоб поїхати додому, ви не уявляєте! І ось тепер про одне лише й думаю: що сільська рідня з донькою зробила, коли вона нас зустрічає з такими частуваннями? Це ж вона й сама так їсть щодня і онучку мою тим годує. І як її переконати, що це неправильно? Як врятувати дитину? Має дві вищі освіти, а домашньою ковбасою снідає…
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.