Я жила з ним 8 років, думала, що сім’ю треба зберегти, чого б це не коштувало. У результаті, коли в нього прогорів бізнес, він пішов десь глибоко в себе, а нам потрібні були rроші.
Я пішла працювати. Підробляла на двох роботах, мене навіть підбадьорювало, що я забезпечую сім’ю. Подобалося це тільки мені, але ніяк не моєму чоловікові. Це сильно било по його чоловічому самолюбству. Саме тому він ображав мене. Ні, аби захоплюватися мною, так він почав говорити, що мати я поrана, вдома брудно. Так ще й в ліжkу kолода, хоч я… Добре не будемо про це.
Цим він не обмежився, почав ревнувати мене до всього можливого. Запізнилася на пів години – значить, зраджувала.
Але я терпіла. Терпіла через сина, він його дуже любив. Я розуміла, що в разі розлучення сина я заберу, а значить залишу його без батька. Мені не хотілося цього робити. Але все змінив вечір під Новий рік.
Цього вечора я пішла на корпоратив, усі прийшли зі своїми другими половинками, а я одна. Мені хотілося відволіктися від цього домашнього дурдому. За звичкою я поставила телефон на беззвучний режим і не помітила, як мені дзвонив чоловік. Ясна річ, коли я прийшла додому, він влаштував мені сцену ревнощів. Та не просто лаявся, а став мене бити. Це побачив наш маленький син.
Тільки того дня я зрозуміла, що ніяк не збережу цю сім’ю – вона вже давно зруйнована. А сина, після таких сцен, я лише травмую. Тому, поки чоловік спав, я зібрала речі, забрала дитину і втекла.
Тепер ми із сином живемо окремо, я винайняла квартиру. Чоловік приходив миритися, вибачався.
Із сином я, звичайно, їм бачитись даю, але сама до нього повертатися не збираюся… Дівчатка, як вважаєте, чи варто зберігати сім’ю, де чоловік піднімає на тебе руку? Чи варто таке прощати заради сімейного щастя та спільних дітей?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.