У Ніни й Івана підростало двоє діток. Старша донечка Аня, менший братик Олексій. Але була одна відмінність між ними. Аня була улюбленою донечкою, Олексія ж не любили всі: мама, тато, сестра. На вулиці його передражнювали, сміялися з нього. Хлопчик був кривий. Одна нога коротша за другу. Скільки себе пам’ятає Олексій, на нього завжди дивилися як на дитину, яка не повинна бути серед них.
Мама старалася якомога менше спілкуватися з сином. Під різними приводами відправляла його якомога далі від себе. Скільки пам’ятає Олексій, мама ні разу не приголубила, не сказала доброго слова. Йому не було місця ні дома, ні на вулиці, ні в школі. Хлопчик звик до такого ставлення, тому другого вже й не чекав.
Але мрія була в нього: вирости, поїхати звідси і більше не вертатися. Минули роки, Олексій закінчив школу. На випускний бал хлопець не пішов. Йому там не було чого робити.
Через те, що Олексій добре вчився, подав документи в інститут в іншому місті. Його прийняли відразу. В інституті Олексій з подивом виявив, що над ним ніхто не сміється, його не дражнять. Навпаки, його поважали як розумного чоловіка. Тільки коли став студентом, зрозумів, яке прекрасне життя і які навкруги добрі люди.
Закінчив навчання Олексій з червоним дипломом. Як кращому студенту, йому запропонували посаду в тому інституті, де він навчався. Згодом він познайомився з дівчиною, яка вступила навчатися на перший курс. З виду не дуже красива: окуляри, очі дивляться немов у різні сторони. Можливо те, що вона сторонилася інших і чекала лише насмішок, привернуло увагу молодого аспіранта. Вони познайомилися. Дитинство Інни схоже на дитинство Олексія.
Зустрічалися вони два роки, а там і одружилися. Просто розписалися, посиділи в ресторані. Медовий місяць провели в Туреччині. Відпочили добре, надовго запам’ятали.
Минуло десять років. Олексій і Інна живуть добре, виховують двох жвавих синів. На відміну від Олексія, хлопчики не дадуть себе ображати. Ростуть дружними. Якщо хтось скаже погане слово про маму чи тата, обов’язково захищають. Одного разу в інституті Олексій зустрів знайому з їхнього міста. Вона підійшла, сказала, що його розшукують рідні. Дома він розповів дружині про це. Інна сказала, що треба їхати, бо батьків не вибирають.
На тому й зійшлися. Шість годин їхали, за кермо сідали по черзі. Вже після обіду були на місці. Чоловік не впізнав свою маму. Перед ним стояла бабуся, яка чимось далеким нагадувала маму. У квартирі – голі стіни, поламаний диван, на кухні – обідраний стіл. Ото і все. Мама впала на коліна, просила вибачення у сина, що повелася з ним так. Тато помер, Аня вживає наркотики, винесла все з дому, б’є маму, коли та не дає грошей. Мама рада, що в нього гарна дружина, прекрасні діти.
Олексій обіцяв допомогти. По-перше, влаштував сестру в клініку, оплатив лікування. Маму забрав до себе додому, нехай бавиться внуками, вони багато чому хорошому навчать бабусю.
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.