Мабуть, кожна людина стикалася з проблемою, коли ти до людини максимально з добрими намірами, віддаєш їй усю душу, а вона до тебе з холодом.
Після такого, ти впадаєш у роздуми у своїй сутності. Тобі важко зрозуміти, чому так, чому люди не відповідають добром на добро?
А ось правильну відповідь можна отримати з моралі цієї притчі.
До одного старого мудрого чоловіка почала у двері стукати гарна молода дівчина у якої були заплакані очі. Вона хотіла розповісти йому про те, що сталося у її житті.
— Мені важко зрозуміти, як бути далі, бо я всю душу, весь свій сенс вкладала у те, аби люди мали такі ж наміри до мене, як я до них. Тобто, виконувала мудрі слова: стався до людей так, як хочеш, аби ставилися до тебе. Я раділа за кожного, допомагала усім, хто цього потребував, але у результаті з мене всі сміються, зневажають. Я більше так не можу. – говорила заплакана дівчина.
— Дівчино, знаєш, тобі потрібно просто ходити повністю голою! Так, роздягнися, зніми все, а тоді пройдися вулицями свого містечка! – впевнено сказав мудрець.
– Ви теж вирішили познущатися з мене? Я схожа на ту, хто буде так робити? Це ж ще одна із причин для глузування наді мною! Для чого ви таке мені говорите?
Тепер, мудрець відкрив навстіж двері та поставив на стіл, який стояв навпроти дверей дзеркало.
— Ти соромишся вийти на вулицю голою, та разом з тим, ти абсолютно спокійно розгулюєш з відкритою душею для всіх. У неї входять усі через оці двері, а твоя душа, це ось це дзеркало. Тому, ми часто у собі бачимо усі ті погані вчинки, які інші люди вчинили, хоча твоя душа насправді щира, справжня та чиста. У тобі фактично відбивається усе те, що втілюють у собі інші люди для яких ми відкрили двері.
— Та як мені бути? Що мені потрібно робити, аби уникнути цього? – трохи заспокоївшись, запитала дівчинка.
— Нумо підемо до мого чаду, я маю тобі дещо показати. Бачиш ці квіти? Я їх поливаю вже дуже багато років, вкладаю у них свою душу. Якщо говорити щиро, я ніколи не бачив, як вони розпускають свої бутони. Єдине, що можу бачити – то це тільки квіти, але не те, як вони розпускаються. Так ось, і тобі раджу вчитися цього у цих прекрасних квітів. Розкривай своє серце перед людьми обережно, щоб ніхто цього навіть не помітив. Май справу тільки з хорошими людьми. Ніколи не будуть навіть і близько біля тих, хто хоч якось тобі завдав болю.
А ви зрозуміли мораль притчі?