Дуже довго мріяв і таки втілив свою мрію. Придбав собі чоловік садибу за містом. Гарна місцина. Все було, як у віночку. Будиночок, хоч старенький, але доглянутий, біля нього гарний сад.
Поруч був сусід, який дуже прагнув зіпсувати настрій. Любив під ворота викинути своє сміття, або ще щось вигадає. Усе для того, аби пригнітити свого нового сусіда.
Сонячного та дуже красивого ранку чоловік прокинувся, вийшов на ганок, аби подивитися на свій сад, а там, біля порогу стояло відро з чужими помиями.
Він вирішив гарно відмити це відро, тому помиї вилляв. Відро почало блищати. Тоді, йому захотілося у нього покласти спілих яблук, слив та трішки вишень і поставив це відро під дверима свого сусіда.
Коли сусід побачив на своєму подвір’ї чоловіка, аж зрадів, бо подумав, що у нього вийшло розлютити його і нарешті той прийшов сваритися.
Відкрив двері. Дивився на чоловіка з-під лоба, а той поставив відро зі свіжими фруктами і сказав:
– Хто чим багатий, той тим і ділиться!
А у вас вистачило б терпіння так вчинити?