Передбачити життя – просто не можливо. Ми прокидаємося і не можемо знати на що чекати. Ось навіть моя ситуація. Зараз я доглядаю за жінкою, яка все життя мене просто ненавиділа.
Я почула, як дуже голосно говорить моя свекруха, вирішила прислухатися і зрозуміла, що вона просить їсти. Ясна річ, я миттю побігла на кухню, аби все підігріти, а котлети були ще зовсім гарячі, бо тільки приготувала.
Поставила їй на стіл їжу, а сама взялася виходити з кімнати, бо не буду ж я заглядати їй у рот. Біля дверей я почула те, що вона за 23 роки ніколи не говорила: дякую тобі, донечко. З чоловіком ми одружилися, коли були ще зовсім молодими, тому жити окремо не могли через фінансове становище.
Його мати мене не те, що не любила, бо на людях ця жінка говорила про мене завжди добре, але коли ми були віч-на-віч, то я бачила її справжнє лице та наміри.
Я й кроку не могла ступити без її дозволу, а коли щось робила, то точно не правильно і не добре, бо вона постійно виправляла.
Та найважчим випробуванням для мене все ж було те, що свекруха не хотіла пускати мене на мою улюблену роботу. Як тільки я починала із вогником в очах розповідати про свої кар’єрні успіхи, свекруха відразу починала розповідати про те, що я нікудишня дружина, яка не годує свого чоловіка так, як слід, що не прасую добре сорочок і тому подібне.
Хоч мій Іван постійно захищався за мене, не раз сварився з мамою через мене, але вона все одно не відступала і казала, що таким чином бажає нашій сім’ї тільки найкраще.
Мене ображало і те, що моя свекруха казала:
-Будеш тільки про свою роботу думати, то мій син собі точно нову спідницю знайде, а ти і далі сиди у своєму офісі.
Я повністю довірю коханому, але саме ці слова його мами мене насторожили і навіть, дуже сильно поранили.
Було навіть таке, що ми чоловіком наважилися орендувати житло, бо грошей вже стало трішки більше, а згодом підзбирали грошенят і хотіли вже купувати житло, правда у кредит, але головне, що воно буде своє.
Була дуже щасливою від думки, що зовсім скоро матимемо своє гніздечко, та я побачила на комірці чоловіка сліди від жіночої помади. Я не конфліктна людина, тому не хотіла влаштовувати для свого Івана емоційного урагану, тому зайнялася розслідуванням самостійно.
Так, я вчинила дуже підступно: залізла у його ноутбук та телефон, аби прочитати усі повідомлення та переглянути контакти. Щодня, після того, як чоловік приходив з роботи, я пильно оглядала його одяг, хо тіла зловити нотки парфумів і досліджувала волосинки.
Коли я оглядала сорочку чоловіка ввечері, то побачила, що вона чиста, а за декілька днів на ній була пляма від помади. Та головне, що чоловік не одягав її, а звідки взялися плями?
Тому, я вирішила розробити план. Сказала чоловікові, що йду на роботу і повернуся дуже пізно, бо скликання керівників і тому подібне. Насправді я просто гуляла біля дому, аби прослідкувати, хто і коли приходить до мого чоловіка.
І знаєте що? До нас заходила тільки свекруха!
Тільки вона дізнається, що я на роботі, або йду кудись по своїх справах – летить до свого сина, але я вже зрозуміла для чого, явно не для того, аби просто з ним поговорити.
Та чоловік мені нічого не розповідав про ці візити, бо боявся, що я буду проти.
Як тільки я забігла до квартири, то чоловікові стало трохи ніяково, але він сказав, що мама зайшла у ванну помити руки. Я відкрила двері і побачила, що мама вивертає усю білизну і ставить на ній позначки помадою.
Пояснила своєму чоловікові, що наша свекруха геній інтриг, хоче нас посварити, що вже не вперше я бачу такі послання, але слава Богу стримувала себе в емоціях.
Ясна річ, жінка почала виправдовуватися та говорити, що це все мої фантазії, але я таки змогла довести її підступність і чоловік повірив мені. Виявилося, що свекруха просто хотіла, аби ми нарешті народили дитинку, бо вже скільки років живемо разом, внуків їй так і не подарували.
Свекруха думала, що це я не хочу дітей, тому вирішила посварити нас з чоловіком, аби ми нарешті розлучилися. Не вийшло. Ми ж пояснили, що спочатку хочемо стати на ноги, збудувати своє гніздечко, а тоді дарувати життя новій людині.
Чоловік після цього випадку приблизно рік не спілкувався зі своєю мамою, бо розчарувався у ній, як у людині, хоча хвилювався за неї і видно, що любив. Як тільки свекруха потрапила до лікарні, ми з чоловіком зрозуміли, що жити вона мусить з нами, хоч я була на той момент вже вагітна.
Чоловік і досі не може надякуватися мені за те, що я не повелася на провокацію його мами, а зараз взагалі – беру відповідальність за неї та доглядаю.
А я дійсно, життя дуже непередбачуване. Ми ніколи не знаємо, що на нас чекає в майбутньому.
А ви змогли б пробачити своїй свекрусі за таке?