У чоловіка була досить хороша своя сім’я.
Та так склалося, що його мама і тато постійно сварилися, не вміли згладжувати конфліктних ситуацій, тому у їхньому домі постійно був шум, гамір та не було спокою та затишку.
Так він ріс, розумів, що у сварках нема нічого хорошого. Як виріс і діло дійшло до того, що йому потрібно створювати сім’ю, то вирішив, що ніколи не кричатиме на тих, кого він любить. Мріяв він і про дружину, яка буде розумною та мудрою, яка теж цінуватиме спокій.
Знайшов собі дівчину, яка була дуже милою, розумною. навіть завжди вчасно на побачення приходила, смачно готувала – одні переваги, а недоліків, наче, і нема. Вон одружилися. Перший рік все було, як у казці. Та потім, чим далі, тим гірше, бо дружина з ангела стала перетворюватися на якусь злу відьму.
Виявляється, ця жінка росла без батька. Її виховувала бабуся і мама, тому дівчина теж хотіла мати повноцінну сім’ю, а коли зустріла свого майбутнього чоловіка, то дуже здивувалася, бо він був ідеальний в усьому. Його думки були світлими, цілі чіткими і досить реальними. Не чоловік, а справжня мрія.
Та після народження сина все дуже змінилося. Жінка була обурена тим, що чоловік їй нічого не допомагає, більше не робить компліментів, не дарує квітів.
Подружжя дізналося про мудреця, який жив у сусідньому селі. Усі казали, що він за допомогою своїх слів творить справжні дива, бо навіть ті сім’ї, де постійно пиячили та били дружин ставали дуже міцними та зразковими. Тому, і вони хотіли піти, послухати, що їм скаже мудрий чоловік, бо щиро хотіли зберегти шлюб та сою молоду сім’ю.
Йшли вони пішки і дорога для них вдалася дуже складною через спеку. Ясна річ, по дорозі вони постійно сварилися та звинувачували один одного у тому, пішли у село у таку спеку.
Та якось, нарешті вони таки подолали ту дорогу і опинилися на порозі потрібного дому.
Мудрець вийшов на поріг, побачив, як молоді люди лаються і запросив їх до свого столу.
Дідусь показав їм свою вітальну у якій за круглим столом сиділи люди з дуже довгими ложками у руках, а посеред столу стояла дуже смачна страва, та вони не могли їсти, бо ложка була надто довга для того, аби нею самостійно їсти. У кімнаті всі пухли від голоду, хоча їжа і була.
Не надто приємне видовище.
Запросив мудрець молоду сім’ю і до іншої кімнати. Здавалося, це та сама кімната, але за столом сиділи не виснажені люди, а веселі та дуже приємні, вони жартували, ділилися історіями, але головне – вони годували один одного тими довгими ложками.
Ось і сенс сім’ї у тому, аби постійно підтримувати та допомагати один одному.
Додому поверталося подружжя мовчки, тільки плакали та обіймалися, а зовсім скоро у них з’явився другий малюк. Живіть вони у любові та взаєморозумінні.
А ви вмієте прощати та розуміти свою кохану людину?