– Я маю свою квартиру, щоправда, тільки однокімнатну. Також, маю родичів, які живуть не надто далеко від міста, тому вони дуже попросили в мене, аби я їх впустив пожити у квартирі, поки я буду в іншому місті. І знаєте що? Я досі не можу їх змусити виїхати з квартири.
Я всього-на-всього поїхав на 3 місяці у відрядження, а моя квартиру в якій я жив сам, тепер вже не моя, чи як виходить?
Оце будь добрим до двоюрідної сестри. Я знав, що у неї є нормальний чоловік та дитина, але вони хотіли виїхати з села та знайти роботу в місті, тому я і допоміг їм, абсолютно безкоштовно жили у мене.
Спокійно минуло тих моїх три місяці, тому я вже повертався до дому. Вирішив зателефонувати до сестри, попередити їх про свій приїзд, аби вони вже звільнили квартиру.
Тут розпочинаються справжні веселі історії з яких мені зовсім не смішно.
Приїхав я до своєї квартири, почав відчиняти двері, зрозумів, що ключі вже не підходять. Під вечір, коли вони вже поверталися до квартири, то навіть впустили мене, сказали, що для своєї безпеки змінили замок, хоча мене про це не попереджали. На моє питання про те, коли вони нарешті з’їдуть, постійно обіцяли найближчим часом.
Ви не уявляєте, як вони мене втомили, для них це абсолютно нормально, а мені зовсім не комфортно.
Родичі не хотіла переїжджати, поліція відмовилася допомогти, а судитися буде дуже довго.
Мені прикро, але я живу зараз у квартирі своєї дівчини, тоді, як у моїй живуть родичі. Абсурдно, чи не так?
Та й батьки моєї коханої ображаються, думають, що я нею користуюся.
І що робити далі?
Судитися – це займе не менше ніж рок, поліція не допомагає, а мені де жити?
Що б ви зробили на моєму місці?