У шлюбі я зі своєю дружиною Оксаною уже понад 5 років.
Мені досить подобається сімейне життя, адже живемо ми не бідно, все маємо. Та якщо бути відвертим, то те, що ми маємо – це лише моє і я цього всього досягнув самостійно.
Моя Оксана виховує нашого сина, тому і не ходить на роботу. Я вважаю це цілком нормальним явищем, коли саме чоловік приносить гроші у сім’ю, але зараз все змінилося і я більше не хочу виконувати цю функцію.
Як вона може легко і бездумно розпоряджатися грошима, які я заробляю важкою розумовою працею?
Чому я так різко змінив свою думку?
Перш за все, у цьому винна її мама, яка не працює і отримує мізерну пенсію.
Зайшов я на її сторінку у соціальних мережах, а там безліч фото, які вона зробила у одязі моєї дружини. Я ж добре пам’ятаю речі, які купує Оксана, бо вони завжди дорогі та ексклюзивні.
Уявіть, моя теща віддала норкову шубу своїй молодшій доньці, хоча від самого початку ця шуба була саме Оксанина.
Запитав у дружини чому так, чому вона роздає свої дорогі речі родичам і ось, що почув:
– Подумаєш одяг! Ти ж обіцяв, що постійно новий купуватимеш!
Якось раніше я і не розумів, де поділися нові речі дружини. Серйозно, думав, що вони просто зіпсувалися, або втратили свою привабливість.
Дуже кохаю я свою Оксанку, дійсно готовий віддати для неї все, але для чого вона так бездумно розпоряджається моїми грошима?
Я хочу заробляти для своїх, а не для родичів. У нас є син, якого потрібно ставити на ноги, плануємо ще й другу дитину на яку точно прийдеться витрачати гроші, як не крутити. Тим більше, ніхто не знає, як воно буде далі.
Одним словом. Вирішив влаштувати контроль та провчити Оксану.
Якби ви тільки чули, як верещала моя дружина.
Такою я її ніколи ще не бачив.
Почала вигадувати мені студентські роки, коли я нічого не мав, а вона за мене у маршрутках платила, бо вже тоді працювала.
Мені стало так боляче, але я її розумію, звикла жити у розкоші, як не крути – звичка.
Уже тиждень ми не розмовляємо з нею, а теща телефонує і телефонує, аби сказати мені про те, що я жмот і взагалі не люблю її дочку.
І що робити тепер?
Бути далі дурником, який з ранку до ночі на роботі, але розмовляє із жінкою, чи все ж пережити цей період?
А як би ви вчинили на моєму місці?